Курсовая работа: Проблема перекладу в зарубіжній літературі
— Яку композицію мав так званий «італійський сонет» ?
— Жанр сонета був відомий ще за доби Середньовіччя. Які світоглядні уявлення людей того часу знайшли відображення у його усталеній формі?
— Які теми і образи характерні для сонетів Данте і Петрарки?
(У сонетах ці поети намагалися осмислити такі філософські поняття, як життя і смерть, призначення людини у світі, створювали образ Прекрасної Хами, висловлювали гіркі почуття суму за втраченим коханням).
ІІІ. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу.
Сонет — один із найпопулярніших і найскладніших жанрів лірики нових часів. Його чітко визначена структура — обов'язково 14 рядків, зафіксована система повторюваних рим і визначений зв'язок частин і цілого — кидає виклик будь-якому майстрові поетичного слова. Н.Буало назвав цю строфу — «карою, що Аполлон придумав для поетів», а І.Франко схарактеризував її як «п'ятистопний ямб, мов з міді литий». Завдяки своїй виструнчсній формі сонет став досконалим інструментом для відображення боротьби добра та зла у світі, зіткнення протилежностей.
Ще за доби Відродження виникла традиція в 1-му катрені подавати певне твердження, у 2-му — розвивати протилежну думку (антитезу), а в терцинах зображувати боротьбу протилежних сил, їхній синтез і водночас розв'язку В Шекспір запропонував нову, власну форму сонета: три катрени, в яких викладалася певна думка, і двовірш, у якому висловлювалася головна думка-висновок. Схема римування також відрізняється від «петрарківської»: у катренах рима була або перехресною, або поясною, у двовірші — завжди парною. Сонет такої будови називається англійським або «шекспірівським»
В.Шекспір (1564-1616) (у перекладі з англійської — той, що потрясає списом) написав 154 сонети, більшість із яких (126) присвячено невідомому білявому Юнакові, другові поста. Сонети 127-152 розкривають історію його драматичного кохання до Смаглявої леді, а в інших творах (153 та 154) автор висловив почуття радості й краси кохання.
Уперше сонети Шекспіра було опубліковано 1609 року, можливо, без згоди автора. Лише 1640 р. поет і друг Шекспіра Бен Джонсон надрукував їх повністю.
В архівах не збереглося жодного сонета, написаного рукою "самого поета, що дало привід поставити під сумнів його авторство. Понад 200 років літературознавці сперечалися, хто саме насправді автор сонетів. Та кілька років тому, після оприлюднення архівів графа Саутгемптона, який заповів відкрити їх через 200 років по смерті свого останнього спадкоємця, всі сумніви зникли. Виявилося, що білявий Юнак Шекспірових сонетів і є граф Саутгемптон, меценат, покровитель і близький друг поета. Це до нього пішла кохана Шекспіра — Емілі Басаноу, донька італійського музиканта, дружина актора театру «Глобус», у заміжжі Ланьєр. Ці двоє людей і стали натхненниками геніальних Шекспірових поезій, крізь призму яких любов бачиться як сонний порятунок у жорстокому, шаленому світі, де зганьблено все: честь, вірність, добро, істина...
Сонети віддзеркалюють моральне обличчя свого творця. Він засуджує підлоту та марнославство у коханні й поезії. У двовірші, котрий підсумовує сонет №21, поет стверджує гідність свою, і своєї коханої, щирість почуттів, їхню самодостатність. Автор використовує цікавий мовленнєвий прийом — заперечення з метою ствердження позитивної ідеї. Він засуджує нечесні шляхи інших поетів, їхні прийоми у творчості, залицянні, заперечує марнославство і брехливість для того, щоб виразніше прозвучала думка: «У вірші правда — над усе для мене...»
Такий самий прийом заперечення Шекспір використовує й у сонеті №130.
З метою оптимізіції навчального процесу та ефективнішої роботи над текстом сонета, пропонується ознайомити учнів спочатку з його перекладами, скажімо, Д Паламарчука та С.Маршака, а вже потім звернутися до оригіналу.
Сонет №130
Ті очей до сонця не рівняли,
Корал ніжніший за її уста.
Не білосніжні плеч її овали.
Мов, з дроту чорного коса густа.
Троянд багато зустрічав я всюди,
Та на її обличчя не стрічав,
І дише так вона, як дишуть люди,
А не конвалії між: диких трав.
І голосу її рівнять не треба
До