Курсовая работа: Проблема перекладу в зарубіжній літературі

Про художній переклад

Як відомо, вершинні твори зарубіжної літератури для більшості читачів стають доступними завдяки художнім перекладам.

Особливої майстерності потребує відтворення поезії, оскільки перекладачеві доводиться дбати ще й про збереження рими, ритму, віршованого розміру першоджерела. Така робота під силу лише тому, хто наділений поетичним талантом.

Отже, художній переклад — це творчий процес, результат якого за­лежите від майстерності перекладача.

Для поглиблення й закріплення цих теоретичних відомостей учите­лю доцільно повести бесіду за такими запитаннями:

— Чим художній переклад відрізняється від перекладів наукових, офіційно-ділових і публіцистичних текстів?

— Поясніть, як ви зрозуміли слова М. Гоголя про художній пере­клад.

— Чи згодні ви з висловлюванням А. Твардовського: "Справжній художній переклад можна порівняти не з фотографією, а з порт­ретом, зробленим рукою митця "? Обґрунтуйте свою думку.

Крім того, старшокласникам можна запропонувати експеримен­тально перевірити можливості комп'ютерного перекладу художньо­го твору, і вони переконаються, що такий переклад не може задо­вольнити. Адже комп'ютер не відчуває художності твору, він придатний для перекладу текстів, позбавлених суб'єктивно-авторських, естетично-асоціативних повідомлень, в яких відсутні засоби художнього зображення.

Порівнянню першоджерела й перекладу може передувати підготовче читання оригіналу на уроці, яке широко використовується в пере­кладацькій практиці.

Зокрема письменник, перекладач С. Ковганюк зазначає, що підготовка до тлумачення тексту починається зі спеціального читання твору, байдуже скільки разів перекладач читав його раніше. Таке читання — своєрідне дослідження тексту, у процесі якого потрібно встановити стиль автора, його образну систему, "сло­весні примхи".

Отже, в перекладознавстві поняття підготовче читання оригіналу має важливе значення й використовується для окреслення кількох про­цесів: власне читання, аналізу оригіналу, встановлення перекладацьких труднощів. У шкільній практиці цей термін доцільно використовувати для назви виду читання, мета якого — визначення труднощів, з якими міг зіткнутися тлумач, перекладаючи твір. Така робота спонукатиме учнів не лише до поглиблення знання мови оригіналу й перекладу, а й усві­домленні майстерності перекладача.

Так, під час підготовчого читання уривка з оригіналу поеми О. Пушкіна "Євгеній Онєгін" (глава сьома, III) старшокласники звертають увагу на особливості фун­кціонування в тексті слова луна:

У ночи много звезд прелестных,

Красавиц много на Москве,

Но ярче всех подруг небесных

Луна в воздушной синеве.

Но та, которую не смею

Тревожить лирою моєю,

Как величавая луна,

Средь жен и дев блестит одна.

Порівнюючи оригінал з перекладом М. Рильського, учні з'ясують, чому перекла­дач удався до заміни російського слова луна на словосполучення зірка ранкова, зоря рання.

Під час уроків та позакласних заходів учитель має можливість запро­понувати учням порівняння оригіналу й перекладу на різних рівнях:

на рівні окремих елементів твору;

уривків текстів;

повних текстів;

варіантів перекладу.

Слід також використовувати різні види порівняння, описані в психолого-педагогічній літературі. Дбаючи про системність у роботі, потрібно визначити твори, у процесі вивчення яких доцільно використовувати елементи компаративного аналізу оригіналу та перекладу. Природно, що серед них найбільше буде поетичних творів По-перше, тому що вони дають можливість найяскравіше продемонст­рувати майстерність перекладача, По-друге, серед репрезентативних пе­рекладів творів, що увійшли до шкільних програм, чимала кількість іншо­мовних версій поезії. Це можуть бути, наприклад, такі твори (за програмою 2001 р.);

Переклади