Курсовая работа: Роль інформаційного забезпечення системи управління організацією

Чутками вважаються неточні повідомлення, що надходять від неформального джерела. Інформація по цих каналах передається набагато швидше, ніж по каналах формального повідомлення.

В обміні інформацією між двома або більше особами обидві сторони відіграють активну роль. При цьому обмін інформацією відбувається, коли одна сторона пропонує інформацію, а інша сприймає. Основна мета комунікаційного процесу – забезпечити сприяння швидкій передачі інформації.

В обміні інформацією існує 4 базових елементи:

1. Відправник (сторона, яка пропонує певну інформацією)

2. Повідомлення (власне інформація, закодована за допомогою символів)

3. Канал (спосіб, шлях передачі повідомлення)

4. Одержувач (сторона, яка приймає інформацію)

При обміні інформацією відправник і одержувач проходять декілька взаємопов’язаних етапів:

I. Зародження ідеї.

Обмін інформації починається з формулювання ідеї відправником або відбору інформації. При цьому відправник вирішує, яку значиму ідею або повідомлення слід зробити предметом обміну.

II. Кодування та вибір каналу.

Перш ніж передавати ідею відправник має за допомогою символів закодувати її, використавши для цього слова, інтонацію, жести, графіку, письмовий текст тощо. Таке кодування перетворює ідею на повідомлення.

III. Передача інформації.

На цьому етапі відбувається передача інформації обраним каналом.

IV. Декодування – переведення символів відправника у думки одержувача.

V. Зворотній зв’язок – реакція одержувача на почуте, побачене, прочитане.

Даний процес передачі інформації є досить узагальненим. На рис. 1.3 зображено більш складну схему формування комунікаційної системи.[3, с. 98-104]

Рис. 1.3 Схема формування комунікаційної системи

1.3 ІНФОРМАЦІЙНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ОРГАНІЗАЦІЇ

До інформації як до одного з провідних ресурсів ринкової економіки звернена увага всього людства вже давно. Не випадково в добу ЕОМ і автоматики робота з інформацією і перетворення її в інші ресурси вважається найбільш відповідальним і перспективним видом діяльності.

В бізнесі і підприємництві той, хто перший отримає цінну інформацію, швидко і ефективно її обробить, вкладе в неї свою енергію, волю і капітал, той і забезпечить розвиток фірми. Саме для цього і формується інформаційне середовище організації, створюються АСУ, електронні локальні, корпоративні, глобальні інформаційні керівні системи. І за ними майбутнє.

Великі корпорації, компанії вже давно мають такі системи. Як же створити дещо подібне на мікрорівні – інформаційно-комунікативне середовище фірм малого та середнього бізнесу? Тут обмежені фонди, ресурси, персонал. І технологія роботи таких фірм здійснюється переважно на ситуаційному рівні: може впливати динаміка ризику, конкуренція і т.п.

Є декілька варіантів створення подібної середи (інформаційної системи). І всі вони побудовані на базі аналогової моделі інформаційного менеджменту. Різниця лише в об’ємах, ресурсах, наявності необхідного інформаційно-технологічного обладнання і забезпечення. Найпростіший варіант – наявність на фірмі комп’ютера або декількох, а також досвідченого оператора-програміста .

Інформація із зовнішнього і внутрішнього середовища повинна направлятися оператору постійно:

· По лінії маркетингу, реклами, змін на ринках

· По діяльності постачальників

· По поточному огляду із ЗМІ

· По діяльності самої фірми (зміна цілей, задач, технологій, особливостей роботи персоналу і т.п.)

Оператор створює інформаційний банк даних. За вказівкою керівництва фірми або за власною ініціативою він готує щотижневі огляди на 2-3 сторінках по отриманій інформації. Спільно з іншими працівниками він проводить аналітичну роботу з інформацією, готує проекти документів і рішень.

Найважливішу роль в інформаційному забезпеченні фірми належить інформаційним технологіям як в їхній розробці, так і в широкому придбанні і застосуванні (рис. 1.4)