Реферат: Депозитні операції в умовах інфляції
1.Депозитні операції
2. Розрахунки при відсутності інфляції
3.Розрахунки в умовах інфляції
1. Депозитними називаються
Операції банків по залученню коштів юридичних і фізичних осіб у вклади або на певні строки, або до запитання.
Депозитні операції належать до пасивних операцій банку.
Об'єктом депозитних операцій є депозити – суми коштів, що внесені в банк його клієнтами (приватними особами, підприємствами й організаціями). Депозити зберігаються на різного роду рахунках і використаються відповідно до режиму рахунку й банківським законодавством.
Залежно від суб'єктів внесення коштів депозити підрозділяються на 2 великі групи:
- депозити юридичних осіб;
- ощадні вклади населення.
У свою чергу кожна із цих груп класифікується по різним ознакам.
Депозити юридичних осіб діляться на строкові депозити й депозити до запитання.
Строкові депозити класифікуються залежно від їхнього строку:
- до 3 місяців;
- від 3 до 6 місяців;
- від 6 до 9 місяців;
- від 9 до 12 місяців;
- понад 12 місяців.
Депозити до запитання класифікуються залежно від характеру й належності коштів, що зберігаються на рахунках:
- кошти на розрахункових, поточних, бюджетних рахунках підприємств й організацій різних форм власності;
- кошти на спеціальних рахунках по зберіганню різних по своєму цільовому призначенню фондів (кошти підприємств, призначені для капітальних вкладень, кошти підприємств й організацій у розрахунках; кошти на кореспондентських рахунках по розрахунках з іншими банками; кошти місцевих бюджетів).
Ощадні вклади населення також підрозділяються, насамперед, на строкові й до запитання. Строкові вклади, залежно від умов зберігання й виплат бувають: виграшні, пенсійні, молодіжні, весільні, ощадні сертифікати й т.д.
Комерційні банки в умовах конкурентної боротьби на ринку кредитних ресурсів постійно піклуються про кількісне і якісне поліпшення своїх депозитів і пропонують населенню всі нові й нові види ощадних вкладів. Для цих цілей використається процентна ставка, різні послуги й пільги вкладникам.
Плата за використання депозитних коштів складається в нарахуванні й виплаті відсотків (доходів) їхнім власникам.
Доход може визначатися методом простих або складних відсотків.
2. Розрахунки при відсутності інфляції
2.1 Метод простих відсотків
Сутність його полягає в тім, що доход визначається виходячи з основної (тобто внесеної вкладником) суми вкладу протягом усього строку її зберігання. Нарахований доход не додається до основної суми вкладу, а може виплачуватися вкладникові в міру його нарахування або зберігатися на окремому рахунку. При використанні простих відсотків величина знайденого доходу не залежить від кількості періодів нарахування і їхньої тривалості. Період нарахування - це інтервал часу, за який визначається доход. Він, як правило, встановлюється банком і може мати різну тривалість: місяць, квартал, півріччя, рік.
Якщо позначити початкову суму вкладу через SUMo , річну процентну ставку через PS (вона показує, скільки грошових одиниць повинен заплатити банк за користування 100 од. вкладу протягом року), то доход (DOH) за рік складе:
..........……………..............…………................. (1)
за місяць:
;.......…………………..................................... (2)
--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--