Реферат: Прийняття Конституції України 1996р.

У зв'язку із загостренням політичної ситуації, що відобразилося у протистоянні різних гілок влади, після 26 жовтня 1993 р. конституційний процес було фактично перервано.

Другий етап починається після завершення достро­кових парламентських і президентських виборів і охоп­лює період з 10 листопада 1994 р. по 8 червня 1995 р.

Цей етап характеризується відновленням конститу­ційного процесу. 10 листопада 1994 р. Верховна Рада України затверджує новий склад Конституційної комісії, співголовами якої стали Президент України Л Д. Кучма та Голова Верховної Ради України О. О. Мороз.

Одночасно з розробкою проекту Конституції Украї­ни на другому етапі необхідно було вирішити питання про встановлення (до прийняття Конституції України) тимчасового конституційного правопорядку. Це було зу­мовлено тим, що до Конституції Української РСР 1978 р. у різний час вносилося багато неузгоджених між собою змін та доповнень, унаслідок чого вона перетворилася на внутрішньо суперечливий документ. У зв'язку з цим виник стан конституційної невизначеності, коли різні статті Конституції України по різному визначали принципові положення щодо організації влади в Україні (наприклад, ст. 2 закріплювала радянську модель органі­зації влади, а ст. 93 — організацію влади на засадах принципу поділу влад).

Завершився другий етап 8 червня 1995 р. укладанням Конституційного Договору між Президентом України і Верховною Радою України про організацію державної влади та місцевого самоврядування на період до прийняття нової Конституції України. Конституційний Договір дав змогу створити умови для прискорення конституційного про­цесу в Україні.

Третій етап охоплює період від 8 червня 1995 р. (підписання Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України "Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прий­няття нової Конституції України") до 28 червня 1996 р. (прийняття Конституції України Верховною Радою Ук­раїни).

Отже, епопею тернистого шляху проекту Конституційної комісії можно висловити словами Ж.Руссо, що “Тисячі шляхів ведуть до помилок, до істини ж - один”.

В юридичній літературі звертається увага на те, що на останньому етапі конституційний процес в Украї­ні характеризується істотними особливостями, які рідко трапляються в конституційній практиці. Це, зокрема:

а) створення Робочої групи з підготовки проекту но­вої Конституції України в липні 1995 р. з числа фахівців у галузі конституційного права;

6) створення Конституційною комісією України на своєму засіданні 24 листопада 1995 р. робочої групи з підготовки проекту нової Конституції України з числа членів Конституційної комісії (фактично для доопра­цювання проекту, поданого першою робочою групою);

в) схвалення Конституційною комісією України про­екту Конституції, який представила ця Робоча група, і передача його разом із зауваженнями й пропозиціями членів Конституційної комісії на розгляд до Верховної Ради України;

г) створення Верховною Радою України 5 травня 1996 р. Тимчасової спеціальної комісії для доопрацювання проекту Конституції України;

д) колективне обговорення (на пленарному засіданні Верховної Ради України, яке проходило майже цілу добу) статей проекту Конституції України і прийняття нової Конституції України кваліфікованою більшістю голосів;

є) завершальне редагування тексту Конституції апа­ратом Верховної Ради України і урочисте підписання тексту Конституції Президентом України і Головою Верховної Ради України 12 липня 1996 р.

4. Класифікація, форма і структура конституцій

Класифікація — це поділ тих чи інших явищ на види. Для наукової класифікації передусім необхідно встановити, яким вимогам повинен відповідати критерій поділу на види (такий поділ можливий з будь-яких під­став, в тому числі й неістотних).

У сучасній науці конституційного права виробилося декілька узагальнених підходів до класифікації конституцій. Класифікацію конституцій можна проводити за такими чинниками:

- за часом дії конституції бувають тимчасовими і по­стійними.

Постійна конституція – основний закон, який прийнято (затверджено, даровано) на невизначений строк. Конституції, що їх приймають на певний термін чи до настання певної події, називають тимчасовими.

- за формою виразу, конституції бувають писані, неписані і змішані

Писана конституція – це один або кілька документів (законів), які визначені власне як конституція держави. Неписана конституція – явище дуже рідкісне в сучасному світі. Під нею буквально розуміють групу політико-правових уявлень, концепцій, доктрин стосовно організації державного життя у суспільстві. Змішана конституція – Основний Закон держави, який органічно поєднує у собі як елементи писаної, так і не писаної конституції. Прикладом може служити те, що сьогодні прийнято називати Конституцією Великобританії. Це — класичний приклад конституції змішаного типу, яка інкорпорує також парламентські закони; судові рішення-прецеденти; доктринальні тлумачення; статути, конституційні угоди, які містять так звані конвенційні (ті, що переносяться) норми.

- за змістом і формами, зокрема в залежності від існуючого держав­ного режиму, або в залежності від форми правління чи територіального устрою.

- за державним режимом конституції бувають демо­кратичні і авторитарні, серед останніх розрізняють тота­літарні.

- за характеристикою форми державного устрою країни конституції поділяються на федеративні (федеральні), конституції суб’єктів федерації і конституції унітарних держав.

- за формою правління конституції бувають монар­хічні і республіканські,

- за формою територіального устрою — конституції бувають федеративних й унітарних держав.

- за порядком внесення змін і доповнень конституції бувають гнучкі, жорсткі та змішані

Гнучка конституція – це такий Основний Закон, зміни й доповнення до якого вносять за порядком, встановленим для будь-якого іншого закону. Внесення змін і доповнень до жорсткої конституції передбачає наявність особливої процедури.

- за порядком прийняття, конституції бувають даровані, народні та договірні.

Даровані конституції, як звичайно, підготовлені і введені в дію одноособовим актом монарха, диктатора, хунти.