Реферат: Прийняття Конституції України 1996р.

Функції конституції поширюються на всі сфери сус­пільного життя, на ті суспільні відносини, які охоплю­ються дією конституції.

Функції конституції мають багато спільного з основ­ними функціями права; більше того, вони базуються на них. За сферами впливу конституції на суспільні відно­сини насамперед розрізняють такі її функції, як полі­тичну, економічну, соціальну, культурну, ідеологічну.

При цьому функції конституції не вичерпуються регулюванням відносин у згаданих сферах.

Конституції при­таманні також установча, правотворча, системотворча, методологічна, прогностична та інші функції.

Зміст і особливості політичної функції визначається тим, що конституція, її норми безпосередньо пов'язані з політикою, у зв'язку з чим в конституції закріплюються основні засади політики в різноманітних сферах суспіль­ства й держави. Політична функція конституції полягає в тому, що вона формує найактивніше, найістотніше в політиці: належність влади в країні, внутрішню й зов­нішню політику, державний лад. Саме конституція за­кріплює інтереси і волю народу, його державний та на­ціональний суверенітет на найвищому законодавчому рівні.

Зміст економічної функції полягає в тому, що конс­титуція фіксує основоположні суспільні відносини, які складають економічний лад (економічну систему) сус­пільства, базу, на якій функціонують усі інші інститути. Закріплення в конституції фундаменту суспільства, різ­номанітних форм власності створює необхідні умови для реалізації економічної політики країни, успішного функ­ціонування її господарського механізму.

Конституція справляє величезний вплив на волю й поведінку мас. Акумулюючи найбільш істотні моменти світогляду, в основі якого лежить ідея народного сувере­нітету, суверенітет демократичної, соціальної правової держави, конституція водночас формує певний тип сус­пільної свідомості, невід'ємною частиною якої є право­свідомість. Це сприяє формуванню позитивних устано­вок, подоланню деструктивних, антигромадських моти­вів. З цих позицій можна стверджувати про наявність у конституції ідеологічної (культурної) функції.

Установча функція спрямована на здійснення пер­винного юридичного оформлення найважливіших соціально-економічних і політичних інститутів суспільства. За допомогою установчих норм визначається устрій держави, впроваджуються в життя передусім політичні та управлінські структури, різноманітні інститути де­мократії, закріплюється система державних органів, ви­значаються їх повноваження.

Правотворча функція конституції реалізує себе, зок­рема, за допомогою норм, які визначають основи пра­вового статусу суб'єктів конституційних відносин: гро­мадян, державних і громадських органів.

Охоронна (правоохоронна) функція конституції по­лягає у забезпеченні належної дії інститутів і норм Ос­новного Закону, що досягається за допомогою специ­фічного механізму відповідальності.

Сутність інтегративної функції в тому, що консти­туція відіграє роль своєрідного інструменту, який об'єд­нує всі ланки правової системи в одне ціле, причому таке об'єднання — не механічне, безсистемне, а ґрунтується на основі відповідних вимог і принципів.

Системотворча функція конституції зводиться не тільки до того, щоб забезпечити цілісність і збалан­сованість правової системи, її динамізм та стабільність. Вона визначає принципові вимоги щодо призначення, змісту й методів галузей права, окреслює єдині засади правотворчості і застосування права, законності право­порядку, слугує своєрідним нормативним орієнтиром

Таким чином, за місцем і роллю конституції в сус­пільному житті її основні функції поділяють на соціальні (об'єктні) і нормативно-правові (технологічні).

Соціаль­ними (об'єктними) функціями є: політична, економічна, соціальна, культурна (ідеологічна) та ін. Серед соціальних (об'єктних) функ­цій домінуюча, акумулююча роль належить політичній функції.

Правові (технологічні) функції: регулятивна, установча, правотворча, інтеграційна та ін. Серед нормативно-правових функ­цій домінуюча — установча, яка об'єднує усі правові функції.

Головне призначення конституції — закріплення й гарантування фундаментальних прав людини і грома­дянина, впорядкування й організація державної влади, утвердження загальнолюдських цінностей, на яких ґрунтується будь-яке суспільство.

6. Реалізація конституції

Конституція поширює свій вплив на всі без винятку інституції суспільства й держави, причому всі державні та громадські органи, громадяни і будь-які особи, що перебувають на території країни, повинні поважати її, безперечно виконувати всі її приписи. В цьому полягає загальнообов'язковість конституцій, їх імперативно-владний характер.

Як Основний Закон суспільства й держави консти­туція регулює найбільш високий рівень поведінки — спосіб життєдіяльності суспільства. Такий загально-конституційний рівень зумовлює узгодженість основних інститутів конституції, їх збалансованість і взаємодію.

Таким чином, здійснення Конституції в цілому, її окремих норм — не що інше, як досягнення конституційних цілей та інтересів шляхом правомірної діяль­ності суб'єктів конституційного права.

Однак здійснення Конституції — надзвичайно склад­не і багатопланове явище, яке треба відмежовувати від таких понять, як "реалізація", "застосування", "вихо­вання", "дотримання".

Серед цих елементів визначальною є реалізація конституційних норм, яка відбувається у чотирьох фор­мах: застосування, дотримання, виконання і викорис­тання.

Реалізація — це перетворення, втілення конститу­ційних норм у фактичній діяльності організацій, органів влади, посадових осіб і громадян.

Застосування — один із видів реалізації конституцій­них норм, де є чітко визначений адресат: органи дер­жавної влади, посадові особи та ін. Це — своєрідна форма реалізації конституційних норм, що відрізняється від інших форм змістом, суб'єктами та актами, які вони приймають.

Застосування права — державно-владна діяльність по вирішенню конкретних юридичних справ уповнова­женими суб'єктами.

7. Правова охорона Конституції України

Правова охорона Конституції є неодмінною умовою забезпечення її верховенства і стабільності, високоефективності дії її положень у всіх сферах життєді­яльності нашої держави.

Належний рівень правової охорони Конституції — необхідний атрибут правової держави, яка є найважли­вішим чинником побудови громадянського суспільства.

Правова охорона, як свідчить світова практика, здійснюєтеся у різноманітних формах, головними з яких є конституційний контроль і конституційний нагляд.

Сутність конституційного контролю полягає в тому, що відповідні органи можуть безпосередньо втручатись у діяльність підконтрольних органів, скасовувати чи при­зупиняти незаконні акти.

Реальну політико-правову базу для впровадження конституційного нагляду в життя було започатковано Декларацією про державний суверенітет, де йшлося про поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову. На основі цього положення Закон "Про зміни і доповнення Конституції (Основного Закону) Української РСР" від 24 жовтня 1990р. передбачив створення Конституцій­ного нагляду.