Реферат: Прийняття Конституції України 1996р.

Договірна конституція – Основний Закон, прийнятий через укладання відповідної угоди між різними суб’єктами конституційного процесу. (Приклад: договір про зміст Основного Закону федеративної держави укладений між субєктами федерації, Конституція СРСР 1924р.-Договір між РРСФР та УРСР, БРСР).

Форма конституції — це спосіб вираження і орга­нізації конституційних норм та інститутів. Істотне зна­чення тут має те, що конституція може функціонувати у вигляді як моноконституційного (моно від грец. - один, одне, єдине) акта, так і багатьох актів, що у сукупності складають конституцію.

У переважній більшості структура конституції має спілий вигляд, включає низку елементів: преамбулу, основну частину з заключні, перехідні та додаткові поло­ження.

Преамбула є носієм так званої дескриптивної (опи­сової) інформації, яка дає відповідь на такі питання, як цілі та завдання конституції,, історичні шляхи її станов­лення й розвитку, проголошення конституційних ідеалів тощо.

Основна частина Конституції включає інститути та норми, які "вичерпують" її зміст. Предметне уявлення про структуру конституції дає Конституція України від 28 червня 1996 р.

У вступній частині зазначається, що Український народ, виражаючи свою суверенну волю, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українсь­ким народом права на самовизначення,

дбаючи про за­безпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України,

прагнучи розвивати і зміцнювати де­мократичну, соціальну, правову державу,

усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попе­редніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями,

ке­руючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р., схваленим 1 грудня 1991 р. всенарод­ним голосуванням,

приймає цю Конституцію — Основ­ний Закон України.

Конституція складається з 15 розділів, які об'єдну­ють 161 статтю, в тому числі 2 статті Прикінцевих поло­жень, та 14 пунктів Перехідних положень.

Розділ І "Загальні положення" включає 20 статей (ст.ст. 1—20).

Розділ II "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина" складається із 48 статей (ст.ст. 21-68).

Розділ III "Вибори. Референдум" включає 6 статей (ст.ст. 69-74).

Розділ IV "Верховна Рада України" (ст.ст. 75-101),

Розділ V "Президент України" (ст.ст. 102-112).

Розділ VI "Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади" (ст.ст. 113—120).

Розділ VII "Прокуратура" (ст.ст. 121-123).

Розділ VIII "Правосуддя" (ст.ст. 124-131).

Розділ IX "Територіальний устрій України" (ст.ст.132,133).

Розділ X "Автономна Республіка Крим" (ст. ст. 134— 139).

Розділ XI "Місцеве самоврядування" (ст. ст. 140-146).

Розділ ХП "Конституційний Суд України" (ст.ст. 147-153).

Розділ XIII "Внесення змін до Конституції України" (ст.ст. 154-159).

Розділ XIV "Прикінцеві положення" (ст.ст. 160, 161).

Розділ XV "Перехідні положення" (пп. 1- 14).

Таким чином, структура конституції — досить чітка, логічно зумовлена система взаємопов'язаних і взаємозумовлених структурних елементів.

5. Функції конституції

Сутність конституції виявляється в її функціях, які зумовлені її змістом, роллю щодо регулювання суспіль­них відносин, задоволення соціальних потреб.