Реферат: Проблеми визначення та шляхи здешевлення вартості вищої освіти

організатори конкурсів надмірно доброзичливі до рекламних ефектів на шкоду довготривалим базовим пошукам у складних наукових царинах;

один донор (держава) обмежує автономію ВЗО, однак і їх чисельність не поліпшує становища, якщо ніхто не відповідає за реальну підтримку і роботу закладу. Множинність джерел фінансування не гарантує автоматичної свободи дій закладів освіти.

Отже, змагальність за фонди спричиняє зниження якості і глибини наукових пошуків, обмеження автономії закладів. Запроваджуючи змагальність, меркантилізм та інші ринкові механізми впливу на вищу школу, необхідно розробити відповідні механізми, які забезпечували б якість науки і навчання.

Централізована і планова економіка колишньої радянської України полегшувала контроль за рухом державних ресурсів. Однак і тоді точний підрахунок реальних суспільних витрат на систему освіти та фахової підготовки був практично неможливим. Адже чимало її закладів фінансувалося з республіканського бюджету, частина - безпосередньо з Москви. Підрахувати витрати на освіту не можна було і в межах колишнього СРСР, заклади якого були підпорядковані десяткам центральних міністерств, відомств, численним підприємствам та установам. Тому наведені у табл. 5 дані про обсяг витрат на окремі рівні освіти в СРСР слід сприймати як приблизні.

Таблиця 5

Фінансування системи освіти у Радянському Союзі, 1985-1991 рр.