Реферат: Проблеми визначення та шляхи здешевлення вартості вищої освіти

1031,3

1107,2

1172,5

1314,5

1462,8

1605,8

2650,0

Ще наближенішими (за різними дослідженнями) були дані щодо частки витрат на освіту у валовому національному продукті Радянського Союзу - від 5 до 9%.

Економічні труднощі перших років незалежності України, пов’язані з реформуванням промисловості, сільського господарства, швидко призвели до скорочення основного джерела ресурсів української системи освіти - державного бюджету. Приблизні дані негативної динаміки витрат на освіту представлені у табл. 6.

Таблиця 6

Еволюція державних витрат на освіту в Україні, 1991-1997 рр., % ВНП

Показник	1991	1992	1993	1994	1995	1996	1997
Державні витрати на освіту	7	6,7	6,5	6,0	5,5	5,0	4,0

Оскільки за ці роки обсяг валового національного продукту України, за оцінками національних і закордонних експертів, зменшився у 2,5 раза, фактичне фінансування системи виховання, навчання і професійної підготовки скоротилося у 3-4 рази. Втрати надто великі, щоб компенсувати їх негативний вплив на обсяг та якість освіти в Україні самовідданою працею вчителів та викладачів. До середини 90-х років вони (втрати) стали очевидними й відтворилися у вигляді абсолютного і відносного зниження заробітної плати освітян, дедалі частіших затримок її своєчасної виплати.

Обсяг коштів для української освіти тимчасово знизився до рівня, притаманного найменш розвиненим країнам світу (за нашими обчисленнями, держава витрачала щороку на навчання одного студента приблизно $ 200).

Упродовж останніх двох років в Україні ведуться пошуки нових джерел фінансування системи виховання і навчання, не надто популярних заходів щодо скорочення витрат і відносного здешевлення освіти: ліквідовано частину дошкільних закладів і скорочено бюджетне фінансування решти, збільшена наповненість класів середніх шкіл і зменшилась їхня кількість (щоб показник середньої чисельності учнів у школі був вищим), реформована й система професійної освіти, серією законодавчих актів дозволено закладам освіти різного рівня надавати платні послуги. Для шкіл - це додаткові заняття, для закладів вищої освіти - набір студентів-контрактників і тих, хто повністю оплачує навчання. У вересні 1996 р. без бюджетної підтримки опинилася третина першокурсників вищих шкіл України.

Доступність вищої освіти для широкого загалу випускників середньої школи може бути гарантована лише за помірної вартості навчання у вищих навчальних закладах. Головним засобом цього вважаються гарантовані державою позики на навчання. Проте в Україні це практично неможливо через відсутність державних фінансових резервів, необхідних для початку виконання цієї складної і довготривалої програми. В сучасних умовах частина вартості вищої освіти повинна відшкодовуватися самим студентом чи його родиною.