Сочинение: Словообразование
Складні іменники субординативного типу часто несуть у собі семантичну зміну значення, пор. : white-eye “різновид птаха”, bluecoat “солдат, вояк” pony-tail “зачіска, кінський хвіст”.
Порядок основ у композитах може бути таким:
1. прикметник + іменник, наприклад: blackbird, dead-line, free-trader, left-hand.
2. дієслово + іменник: dash-board, dive-bomb, feed-pipe, tow-rope.
3. іменник + іменник: ash-bin, axe-stone, foot-ball, iceberg, kettle-drum.
4. іменник + прикметник: brain-sick, cafe-free, sky-blue.
5. прикметник + прикметник: pole-green, red-hot.
6. числівник + дієприкметник: six-numbered, two-faced.
У координативному композиті один із складових компонентів не має переваги над другим. Обидва компоненти і структурно, і семантично до якоїсь міри незалежні. Переважна більшість коорденативних складних слів – це надбання розмовного шару лексики. Їм властива проста морфологічна форма, семантична влучність і широке емоційне забарвлення. Складні слова розпадаються на великі групи – частини мови. Найчисленнішими є складні іменники.
Складні іменники розподіляються в залежності від типу взаємин між компонентами. Ці взаємини визначаються порядком модифікації складових частин: перший компонент може індифікувати другий, і навпаки один із компонентів, крім того, взагалі може бути не іменником. Складні іменники тому поділяють на екзоцентричні, тобто такі, у яких лише комбінація обох елементів дає назву відповідного поняття, наприклад: baffle-board “перегородка”, dog-bee “трутень”, leather-head “дурень”.
Найпоширінешою структурною формулою складних іменників є формула N+N.
Останнім часом спостерігається значна продуктивність складних іменників утворених від дієслів з постпозитами (прийменниками) або прислівниками. Останній компонент ніби умотивовує конверсію утворюючи врешті складний іменник, наприклад: a black-out “скорочення робочого дня з наступними скороченнями платні”.
1.3 Другорядні типи словотвору.
Скорочення – це частина слова що вживається після втрати його окремих елементів. Пропущення якоїсь частини слова проходить від явища узагальнення і відноситься до факторів мовної економії.
Скорочення – це, у першу чергу, узагальнення. Для повної форми слова чи словосполучення, які набули скороченого вигляду, обов’язковими були висока частотність та популярність вживання, або й складність структури. Більшість скорочень, які ми вживаємо, утворені від повних аналогій, добре знайомих мовцям.
Скорочення в усному мовленні завжди співіснують поряд з повними формами, наприклад: doc – doctor, proff – professor, sis – sister, mike – microphone. Відрізняє їх лише синтаксичне та емоційне забарвлення, яке наростає в усній мові. Співвіднесеність між скороченням і повною формою може порушуватися лише в поодиноких випадках: doc, наприклад, може означати і лікаря (звідки, власне, скорочення і походить), і власника вченого ступеня, доктора наук – тут спостерігається звичайне явище полісемії внаслідок збігу морфологічних форм.
Скорочення cab у сучасному значеенні “таксі” походить від слова cabriolet. Семантичне розходження у цьому випадку - діахронного порядку.
Скорочення до певної міри – редукція слова до однієї з його частин, причому форма може втрачати початок, середину або кінець. Нові утворення здатні вживатися як вільні форми, набуваючи при цьому граматичних категорій. Іменникові скорочення вживаються у множині –profs, -docks, набувають закінчення родового відмінка –prof’s explanation, dad’s chair. У більшості випадків скорочена форма легко корелюється з відповідною повною формою. Втрачену частину повної форми мовець знаходить легко; це, до речі, одна із необхідних умов скорочення як мовного явища. Повна форма ніби слідкує за скороченням, наприклад: maths –mathematics, exam – examination, Tom – Thomas. У цих випадках відповідні форми – не синоніми, а варіанти одного слова.
Усні скорочення переважно моно семантичні, наприклад: com – commander “командир”, det – detachment “підрозділ”, memo – memorandum “меморандум”, oleo – oleography “олеографія”. У більшості випадків скорочення це найбільш інформативна частина його прототипу. При утворені скорочення автори намагаються опустити ненаголошені склади, хоча це і не є обов’язковою умовою творення.
При скороченні нові форми належать, звичайно, до тієї ж частини мови, до якої належить і прототип. Переважначастина скорочень – це іменники і прикметники, причому прикметники зустрічаються значно рідше.
Щодо форми скороченої частини розрізняємо три типи скорочень: кінцеве (апокопу), серединне (синкопу) і початкове (аферезу).
Скорочення, у яких спрощується серединна частина форми, складають слова, що зберігають кінцевий приголосний, наприклад: cons – conveniences, math – mathematics, specs – spectacles, gent’s – gentelmen’s (room). Синкопа може виникати внаслідок поетичного ритму, наприклад: ma’am – madam, o’er – over.
Коли спрощуються початкові і кінцеві частини прототипу, утворюється скорочення з однією серединною частиною, наприклад: flu – influenza, fridge – refrigerator. Вживана частина прототипу – це, звичайно, його наголошена частина, яка типова лише для просторіччя.
Окремо слід зупинитися на скороченнях власних назв. Зменьшувально-ласкаві назви притаманні всім індоєвропейським мовам; на грунті спільних етимологічних назв ці мови мають і багато спільних імен. Скорочуються, як відомо, і чоловічі і жіночі імена. Більшість скорочень власних імен – це апокопа, наприклад: Bart-Bartholomew, Ben – Benjamin, Bert – Bertram, Chris – Christopher, Clem – Clement.
Стилістично скорочення належать до різних розмовних і писемних стилів – побутового, військового, газетного, спортивного. Часто скорочуються слова дитячої лексики, наприклад: dad, mom, sis, gran, granny. Існує до певної міри взаємопроникнення цих стилів, проте воно різне в різних прошарках лексики. Так, скорочення в галузі дитячої лексики не виходять за межі домашнього побуту, шкільні і студентський скорочення популярні в навчальних закладах. Військові скорочення, навпаки, виходять за межі казарми і полігену, а газетярські спостерігаються на всіх рівнях усного мовлення.
Службові слова, як правило, не скорочуються, за винятком сполучника and, що зводиться до позначення &. Прийменники в абревіатурах, загалом, зберігаються, наприклад: C-in-C – commander-inchief, c-to-c – centre to centre.
Скорочення, що часто трапляються в усній і писемній мові, виконують певну синтаксичну функцію у реченні і набирають граматичних закінчень, наприклад: buses, cruits, docs, fridges, вживаються з означеним і неозначеним артиклем – a cap, the UNO, the USA. Вони можуть приєднувати афікси і входити до складу композитів. Процес утворення скорочень досить активний, і кількість їх постійно зростає.
Зворотній словотвір – це процес у якому деривація нових слів відбувається шляхом втрати афікса існуючого прототипу. При цьому відбувається морфемне перетворення структури слова. Спрощення афікса не обов’язково стосується іменника, що означає виконавця дії. Зворотне утворення “to gas” залити пальне а бак автомобіля” походить від іменника gasoline, а збіг з іменником gas “газ” часто потребує контекстного уточнення.
Римовані комбінації або редуплікативні композити утворюються шляхом повторення тієї ж самої основи, наприклад: ack-ack, choo-choo, go-go.
Римування має свій мовний статус. Існує кілька типів повтору. Найпроостіший римовані утворення ще мають назву ітерації-повторення, наприклад: boo-boo, go-go, yuk-yuk. Такі повтори близько існують з вигуками.