Байки Євгена Гребінка Одну чи дві

ГАЙ ДА СОКИРИ  БАЙКА Є. ГРЕБІНКИПо Гаю темному туга велика ходить, Сокири й Топори затіяли войну, Гай хочуть сплюндрувать і пущі всі пошкодить; Война ся навела на дерево суму; Дуби задумались, осики затремтіли, І клен гнучкий і в'яз із лиха вниз нагнувсь. Аж ось Сокири  В Гаю забрязкотіли, І дуб найстарший усміхнувсь.  «Не бійтесь! — він гукнув,— того я і жахався, Як з Топорищами сі навісні прийдуть,  Аж дерев'яний рід заліза одцурався!  Без дерева вони самі нас да не втнуть,  От-то було б... але— нехай йому абищо,  Якби з Сокирами прийшли і Топорища, Тогді-то був би нам капут». І справді, скілько тут Сокири ні бряжчали,  Ні дубчика, ні липки не стяли І тільки де-не-де що кору пописали  Да і додому з тим пішли.