Чому я хочу стати дизайнером

Коли я була ще зовсiм маленькою дiвчинкою, то мала багато ляльок. Всi вони були рiзного розмiру й рiзного виду. Вони були такi рiднi менi, гарненькi, я ïх любила сильно. Але був у них один недолiк: всi вони мали лише по одному платтю. Деякi були одягненi в спiдницю й блузку, але теж не мали одягу на змiну. Це мене засмучувало, i тому я вирiшила допомогти ïм: власноручно створити для них щось новеньке. Моя мама тодi пiдтримала мене й дала якихось клаптикiв тканини. Всi вони були рiзнобарвнi i яскравi. Дуже тодi вони менi сподобалися! Я iз заохоченням узялася за роботу. Перше плаття, що я зробила, було не дуже гарним i витонченим, але менi воно дуже сподобалося, тому що я сама його придумала, сама викроïла, сама змiтала й сама зшила на своïй дитячiй швейнiй машинцi. Так це й почалося. Я шила рiзнi види одягу для своïх ляльок: плаття, блузки, спiдницi, штани, i чим бiльше я придумувала й шила, тим бiльше це менi подобалося. До того ж, чим бiльше я працювала, тим краще в мене виходило: фасони були усе оригiнальнiше, i шити я вмiла вже набагато краще, нiж спочатку. Мама навчила мене рiзним видам шиття вручну, i тому я доповнювала машинне шиття ручним орнаментом. Якось у школi я побачила оголошення про курси шиття. Вони проводилися прямо в нашiй школi, у кабiнетi працi. Я довiдалася у вчительки, у якi днi й у котрiй годинi вони проводяться. Також я запитала, що ж менi знадобиться для занять. Вона вiдповiла, що менi потрiбнi будуть мiлiметрова лiнiйка, сантиметр, бiльший зошит з полями зсередини, нитки, голки, папiр для викрiйок, i, саме головне — тканина. Разом з мамою ми купили все необхiдне… На заняттях ми вивчали склад рiзних тканин, учили знаходити напрямок ниток у тканинi, учителька показувала нам, як правильно наметувати вирiб, показувала рiзнi способи, як це можна зробити. Перше, що я пошила пiд ïï керiвництвом, був фартучек. Я була дуже задоволена, тому що вiн вийшов саме по менi, був приємного рожевого кольору й всi шви в мене вийшли такi ровненькие! Удома я вирiшила небагато змiнити фасон цього фартучка, менi було цiкаво самоï, без чиєïсь допомоги, зробити це. Я вже знала, що треба взяти за основу викрiйки, тому менi було неважко побудувати небагато не таку, як ми робили на заняттях. За два вечори я пошила фартучек, але зовсiм iншого фасону. Я подарувала його бабусi на день народження, вона була дуже задоволена й сказала, що в мене є дарування до цього. Менi було дуже приємно чути такi слова. Потiм ми навчилися шити спiдницi, штани. I завжди вдома я робила щось несхоже на те, що ми проходили на курсах, i завжди менi це приносило задоволення й радiсть. Зараз ми вчимося шити плаття, i це дуже цiкаво для мене, хоча й складнiше, нiж пошити спiдницю. Мама вже дозволяє менi користуватися ïï швейною машинкою й це дуже добре, тому що я можу все робити будинку — вiд моделювання фасону й викрiйки до самого шиття, i не треба вже спочатку вдома кроïти, а потiм строчити в школi. Коли я закiнчу школу, то хочу бути дизайнером одягу, тому що це менi дуже подобається i я вважаю, що зможу багато досягти в цiй областi.