Історичний портрет Данила Галицького скорочено

Дани́ло Романович — руський князь з династії Рюриковичів, правительГалицько-Волинського князівства. Князь волинський (1211—1264),галицький (1211-1264), київський (1240). Син князя Романа II Великого здинастії Рюриковичів.Данило Галицький народився 1201 р. у князівській родині. Батько —великий галицько-волинський князьРоман Мстиславич, мати Анна, засвідченням істориків, походила звельможного боярського родуВолинського князівства. Передчасна ізагадкова загибель Романа Великого(1205 р.) різко змінила ситуацію уГалицько-Волинсь-кому князівстві, зокрема й у княжій родині.Після загибелі Романа Мстиславича розгорнулася жорстока й тривалаборотьба за владу між удільними князями, якою скористалися угорськіта польські феодали. Зрештою тенденція до зміцнення Галицько-Волинського князівства перемогла тяжіння опозиційного боярства доподілу земель. У 1234 р. син Романа Великого Данило (волинський князьз 1221 р.) був проголошений князем галицьким і таким чином відродивоб'єднану державу-«отчину» свого батька.Данило успішно воював з польськими, литовськими і ятвязькимикнязями, зміцнював західні рубежі князівства. 1237 р. завдав нищівноїпоразки хрестоносцям, що загарбали були волинське місто Дорогичин. Вінактивно втручався у велику міжнародну політику, брав участь у боротьбі заавстрійський трон, на який йому вдалося на короткий час посадити свогосина Романа, одруженого з сестрою австрійського герцога Фрідріха IIБабенберга Гертрудою. Данило Галицький здійснив походи на Чехію таСілезію. Так далеко на захід не заходив жоден з давньоруських князів.Дипломатичним заходам Данила сприяли й династичні шлюби його синів —Лева, одруженого з Констанцією, дочкою угорського короля Бели IV, таШварна, одруженого з дочкою литовського князя Міндовга. Дочка ДанилаПереяслава була віддана за мазовецького князя Зємовита.З ініціативи Данила було збудовано кілька нових міст, у тому числіЛьвів (1256 р.), названий на честь старшого сина — князя Лева. У містахрозвивалися промисли, ремесла, торгівля. Данило постійно піклувався пробудівництво фортець та оборонних споруд на території князівства, закладавзамки, церкви та монастирі, сприяв розвитку культури, дбав про освіту.Посилення Галицько-Волинського князівства не могло не привернути увагиправителів європейських держав, зокрема Ватикану. Наляканий нашестяммонголо-татар, Папа Римський Інокентій IV готує хрестовий похід протиагресорів, питання про організацію якого обговорювалися на з'їздіВселенського Собору в Ліоні (Франція) 1245 р. Цікаво, що на цьому з'їзді звідомостями про татар виступив київський митрополит русин Петро.У 1264 р. король Данило помер у Холмі й був похований там успорудженій ним церкві Богородиці. Літописець тепло відгукнувся проДанила у посмертній «похвалі»: «Сей же король Данило [був] княземдобрим, хоробрим і мудрим, який спорудив городи многі, і церкви поставив, іоздобив їх різноманітними прикрасами, і братолюбством він світився був ізбратом своїм Васильком. Сей же Данило був другим по Соломоні».В історії України Данило Галицький залишив добру пам'ять якправитель, який відбудував і зміцнив державу у важкі часи.