Помогите пожалуйста балада про рукавичку .Подилить баладу на окреми частини .Дайте кожний з них назву . в зарание спосибо

Ждучи на грища і забави,  В звіринці своїм величаво  Король Франціск сидів;  Тіснились вельможі при троні,  А кругом, на високім балконі  Дам барвистий вінок процвів.  Король дав знак рукою —  І з ґрат сторожкою стопою  Виходить лев;  Але не лунає рев:  Пустелі друг  Зором німим обводить круг  Арени —  І випростав з позіхом члени,  І гривою стряс густою,  І ліг самотою.  І знову владар маше рукою —  На знак царський  Тигр жаський  З клітки рине тісної  Скоком потужним;  Лева він бачить і виє,  Напружує шию,  Кола страшні вибиває хвостом  І лиже рот язиком;  І кроком несміло-пружним  Лева обходить він  І, волі невольний син,  Повнить арену риком  Хрипким і диким. —  Погас його рев луною,  І осторонь хижий ліг.  І знову владар маше рукою —  І зіво дверей вивертає їх:  Двох леопардів прудких;  В буянні мужнього палу  Тигра вони напали;  Той лапою б’є їх тяжкою,  І вже підводиться лев;  Його могутній рев  Прогримів — і став спокій;  І, не давши волі злобі рвучкій,  Люті лягли по короткім бою.  Нової жде битви вельможне гроно.  І раптом упала з балкона  Рукавичка красної дами  Між хижаками.  І мовить лицарю юна  Кунігунда, глузлива красуня:  “Щодня, щогодини, лицарю мій,  Присягаєтесь ви в любові своїй —  Принести рукавичку прошу я вас!”  І лицар Делорж поспішає і враз  Збігає наниз безстрашно,  І кроком твердим  Ступає між звіром тим,  І бере рукавичку відважно.  І, повні подиву й жаху німого,  Лицарі й дами глядять на нього,  А він, спокійний, назад іде —  І гомін безмежний навколо росте  На честь його перемоги.  Кунігунда героя очима вітає —  Той погляд щастя йому обіцяє —  Але, зійшовши під крики бучні,  Він рукавичку в лице їй кинув:  “Подяки, дамо, не треба мені!” —  Сказав і її покинув.