Продовжити текст-Лелеченя залишилося одне.Ненадовго вистачило йому їжі. Сиділо голодне. Чекало маму. А вона більше не прилітала. І тоді я невитримав... Поможіть пліз   

і я заплакав. Я швиденько збігав додому та приніс  їсти. Воно наїлося і вже не кричало так ненаситно. Воно було ще таке маленьке та бідненьке. Я захотів його забрати до себе додому. І ми пішли з ним удвох додому, ми були як справжні друзі. Я назвав лелеченя Петриком. Я його годував, доглядав за ним, вигулював та дуже полюбив. І ми все моє дитинство провели разом. А коли наступала зима я забирав його до хати.