Сочинение на тему рідна мати моя

Рідна мати моя ти ночей не доспала  У мові всіх народів світу немає слова святішого, ніж «мати». З першої миті життя схиляються над нами обличчя матерів. У тривозі й любові, в замилуванні й надії вдивлюються вони в своїх дітей, сподіваючись і бажаючи щастя синам і дочкам. Усім своїм життям і працею, прикладом і вихованням утверджують у нас кращі риси людскості й добра.  Мама.. У всі віки жінка-мати була охоронницею, берегинею, добрим ангелом домашнього вогнища. ЇЇ мудрість поважали в сім»ї, в розрадах знаходили спокій зранене і зболене синівське серце. І одвічно матері моляться за своїх дітей-плекають світлу надію, високу мрію, живуть їхнім сьогоднішнім і майбутнім щастям, переживають тривоги.  Материнська любов безмежна, вірна, палка. Не перерахувати, скільки разів звучить слово «мати» з невимовною тугою і любов»ю в поезії нашого Кобзаря. Ніхто так пристрасно не захищав жінку, так глибоко не висвітлив її болі, мрії, як зробив це Тарас Шевченко. Він виповів світу страдницьку долю своєї матері і сестер, усіх поневолених українських жінок, оспівав найніжнішими словами їхні святі почуття любові, заглянув у майбутнє і пророче возвістив:  І на оновленій землі,  Врага не буде, супостата,  А буде син, і буде мати,  І будуть люде на землі.  Тема матері-одна із наскрізних у поезії Андрія Малишка. Усе найдорожче, найрідніше, найсвятіше пов»язане у нього з образом матері.  Пісня про матір.. Вона приходить до нас тихими вечорами, добросердна і лагідна, хвилююча і щира., материнська любов, ще змалечку навіває нам поетичні образи землі і неба, сонця і рясного суцвіття, вчить нас любові до рідного краю, до людей, до праці., материнською піснею ми вирушаємо в життєві дороги. І стеляться вони вишневими рушниками по нашому життю, стоять на варті всього доброго, людського.  Материнська пісня.. Саме про це йдеться у «пісні про рушник» Андрія Малишка. Скільки почуттів, любові вкладено в цей спів. Перед очима постають до болю близький, милий, найдорожчий у світі образ матері. І зовсім як у дитинстві, відчуваєш тепло її шорских натруджених рук, згадуєш той незабутній день, коли вона вперше поклала в полотняну торбину маленькому босоногому сину-пастушку шматок черствого, але такого смачного хліба, а згодом першу книгу і перший зошит. І хто б не співав «Пісню про рушник», той завжди присвячує її своїй матері. Що ж чаруючого такого в цій пісні? Створюючи її, автори бачили перш за все своїх матерів, пісня стала як синівський пам»ячник матері::  Я до тебе, матусю, у пісні іду,  Бачу в ній я тебе ще таку молоду..  Символічний образ матері пронизує всю поезію А.Малишка, збагачує її гуманним звучання і теплом.  Мене надзвичайно вразив прекрасний вірш Дмитра Павличка «Два кольори». Які переплелись, як мамине шиття, «червоними і чорними нитками».  Мати теж в дорогу «сорочку вишивала», і син повертається з доріг:  Та я нічого не несу додому,  Лиш горточок старого полотна..  Жінку-матір оспівано як невсипущу трудівницю, незрадливого друга і порадницю, адже на її плечі лягають всі турботи тяжкі, випробування життя.  Кожна мати хоче, щоб життя дітей було щасливим, і вона «від лютої зими затулили нас крильми», як пташка оберігає своїх пташенят.  Поезії Бориса Олійника - це теж надзвичайно сердечна молитва перед Матір»ю на її святий пречистий образ. Читаємо їх і наші душі добрішають, серце стискає радість, вдячність і повага, сяйво любові і пом»яті бринить щирою сльозою на віях.