Стих про море на украинском языке.

Літо , пляж і сонце , моря синява Хмари сплели на небі диво - мережива Що для щастя треба ? Чи це не рай ? Якщо випала можливість просто відпочивай Дно , морський пісочок , хвилі б'ються в груди Я не даремно проробив до моря цей довгий шлях Зрозумів , що порою, мені бракує Море , яхти немов чайки , білий теплохід Хвилі так пестять , кучері мнучи Море , я не уявляю , як жити без тебе Море буде вічно , нам дарувати любов В такт з тобою б'ється серце , розганяючи кров Що нас тягне до моря споконвіку Споконвіку ми чуємо моря ніжний поклик Океан безмежний , життя колиска Немов для двох закоханих ніжна постіль Море ніжно дихає і пестить поглядУвечері воно подарує казковий захід сонця Сонце спати лягати десь у глибиніЩо б вранці до нас з'явитися , як у чарівному сні! Хвилі так пестять , кучері мнучи Море , я не уявляю , як жити без тебе Море буде вічно , нам дарувати любов В такт з тобою б'ється серце , розганяючи кров Де велика буква - з нового рядка напиши

Казали: Ялта — Криму цвіт, —  Над нею краще сонце гріє,  І інше небо, інший світ,  І дужче листя зеленіє. Як я спускався з хмар густих  По жовтих ребрах Чатирдага,  Здавалась в гранях скель крутих  Якась невідома повага. На камінь з камня біг Салгир,  Вилась гадюкою дорога,  Де срібний струмінь падав з гір,  Де сакля виснула убога, І з неї вибігши на шлях,  Як неприборкані орлята,  Лякались коней і в кущах  Ховались гожі татарчата... Остався геть надхмарний край —  Оселя тиші і покою,  І я спустивсь в зелений рай  Долин Аутки й Дерикою. І правда: Ялта — Криму цвіт, — У ніг її без грані море; Над нею неба інший світ І з листом лист не так говоре. По взбіччях гір і жовтих скель  Палати в камінь повростали,  Плющі розкинулись, до стель  І ґанки стіни понизали, — Орішник широко повис:  Черешні з лаврами сплелися;  Сяга до неба кипарис,  Гілки маньолій повилися... Сюди б спішити тільки тим,  Хто в світі все, що можна, має,  Але і тут крилом своїм  Не всіх же доля пригріває: Я бачу неміч, блідий вид І щоки, червінем покриті, — Як є — захід; один захід І з ним благання — «Жити, жити!» Так хто ж живіт тут знайде вам, У кого кров уже не грає? Ні, мабуть, щастя там, Де є той край, що нас нема.