Твір на тему Урок ненависті любові

 от держи Любов — найпрекрасніше почуття, яке тільки може народитися в серці людини. Воно супроводжує нас завжди. Любов — це початок усього: із любові народжується нове життя, у пестощах світлих променів материнської ласки зростає нова людина, а від її тепла, отриманого у дитинстві, у серці дорослої людини формується почуття з почуттів, найчарівніший прояв любові — кохання. І це почуття знову і знову доводить, що без нього життя втрачає сенс. Любов різна: це і велике кохання, це і зв'язок між матір'ю та дитиною, це й ніжна любов до рідного краю, до того, що має в нашому житті велике значення, і навіть до маленьких, але близьких нашому серцю дрібниць. У всіх своїх проявах вона має над нами таку велику владу, що ми не здатні протистояти їй. Саме любов надихає людину на прекрасне, робить її доброю, лагідною і чарівною.В усі часи це прекрасне безсмертне почуття оспівували видатні майстри слова: Петрарка, Шекспір, Пушкін, Єсенін, Блок, Франко, Леся Українка, Володимир Сосюра, Дмитро Павличко, Ліна Костенко. Не обминув цю тему і Василь Симоненко. У своїй поезії "Ну скажи — хіба не фантастично..." він проголосив вічність любові:Ти і я — це вічне, як і небо.Доки мерехтітимуть світи,Буду Я приходити до Тебе...Кохання змінює людину. У душі розквітає чарівна квітка, яка своїм тонким ароматом заповнює кожну її клітину, робить її легенькою-легенькою... І тоді людина відривається від землі і летить, летить у блакиті неба, поміж хмар, до далекого таємничого сяйва зірок, назустріч великому почуттю:І чудно, і дивно якосьВідчути, що поруч ти,Що в серці тривога й м'якість,На серці — думок бинти.("І чудно, і дивно якось...")Усім відомо, що краса врятує світ. Саме краса надзвичайного почуття — любові — утверджує в людині людське, вивищує нас над злом. Доки існуватиме це почуття, доти в світі пануватиме гармонія, єдність, лад. Кохання дарує нам багато радості, щастя, світла, тепла, і ніхто не в силі від нього відмовитися, не прийняти його:І я не чув, як жайвір в небі тане,Кого остерігає з висоти...Прийшла любов непрохана й неждана —Ну як мені за нею не піти?("Вона прийшла")Любов наповнює нас новими силами, думками, стає сенсом життя ї ще більше підсилює прагнення жити, але жити не тільки заради себе, жити для когось:Дні і ночі думать про тебе,Виглядати тебе щомить —Лиш для цього, їй Богу, треба,Тричі треба на світі жить!Життя прекрасне, коли кохаєш і коли кохають тебе. Та світ, на жаль, не ідеальний. Неможливо керувати почуттями, не завжди на кохання відповідають взаємністю:Є в коханні і будні, і свята,Є у ньому і радість, і жаль,Бо не можна життя заховатиЗа рожевих ілюзій вуаль.("Є в коханні і будні, і свята...")Так буває, що ті, кого ми любимо, не розуміють нас, завдають багато страждань. Біль пронизує нас наскрізь, а іноді вбиває бажання жити; але згодом усе минає, бо, як говорять, час лікує. І ми знову закохуємося, знову поринаємо у життя, наповнене дивовижними злетами душі поза рамками реальності. Як чудово було б, якщо б усі, кого ми любимо, змогли пережити неповторність цих почуттів. Тому Василь Симоненко говорить:Я б побажав тобі когось любити,Як я тебе люблю.Я вважаю, що одним із найважливіших, найсильніших почуттів у житті людини є любов до рідної землі. Людина не може бути повністю щасливою, якщо вона не там, де народилася, де зростала, де вперше пізнала світ:Земле рідна! Мозок мій світліє,І душа ніжнішою стає,Як твої сподіванки і мріїУ життя вливаються моє.Де б людина не жила, що б не робила, вона постійно думає про Батьківщину, живе заради неї:Я живу тобою і для тебе,Вийшов з тебе, в тебе перейду,Під твоїм високочолим небомГартував я душу молоду.("Земле рідна! Мозок мій світліє...")Сила любові — це сила самої природи. Як добро перемагає зло, так і вона перемагає ненависть. Перед цим почуттям стають безсилими і кривда, і хвороба, і біль. Любов рятує нас у безвісті життя. Не буває людини щасливішої за ту, котрій доля подарувала велич, красу і силу цього почуття. Любов — це справжнє, добре, відкрите почуття, тому ми повинні зберігати наші душі чистими, щоб, коли воно несподівано пас охопить, ми могли б сказати, як і Василь Симоненко:Спасибі скажу долі, що ти є,Бо ж я могла Тебе і не зустріти.Нехай мені святе ім'я ТвоєДопомагає і в сльоту горіти.