Твір опис зимового саду

Зима – чарівна пора року, коли вся природа спить під білим килимом снігу, морозні дні і ночі змушують залишатися дома біля теплого вогню, а у повітрі відчувається запах ялинки, шоколаду та кориці. Недарма, багато письменників та поетів описували прекрасну зимову природу, на фоні якої вирішувалися долі героїв. В такі прекрасні, морозні дні зими я люблю гуляти по зимовому саду. Дерева стоять, вкриті пушистим, сріблястим снігом, блакитне небо відображається у дзеркалі із льоду, а по ньому пливуть важкі снігові хмари, які схожі на різні витіюваті фігури. У повітрі тихесенько кружляють сніжинки, наче сріблясті крапочки. Дихається легко и глибоко. Таке відчуття, що цей морозне повітря проникає у кожну клітину мого тіла, насичуючи її киснем та свіжістю. Подекуди можна побачити горобців, які цвірінькають і літають, граючись один з одним, щоб не змерзнути. Недалеко під високою ялинкою можна побачити декількох снігурів, які стрибають по снігу. Їх червоні грудки яскраво палають під промінцями зимового сонечка. Красива кована лавка в глибині саду щиро вкрита снігом. І не віриться, що ще кілька місяців потому на ній можна було присісти та відпочити після важкого робочого дня, послухати співи птахів та насолодитися природою. А зараз все навкруги завмерло, наче спить, як у казці. Слід лише дочекатися певної миті – і знову все оживе, зацвірінькає, заграє, зашумить… Йдучи по білій стежці, я згадую всі яскраві моменти свого життя, тому що в такий тиші ніщо не заважає думкам. Тепер я розумію, чому Новий Рік і Різдво саме в цю фантастичну пору року, бо це самий кращий час для очікування самого кращого і для найкращих спогадів. Зимовий сад неперевершено яскравий, тихий, вкритий білою ковдрою снігу дозволяє поринути у чудову казку, наповнену мрій і яскравих сподівань