Твір"Світ української поезії"І.Франко

В історію української літератури Франко увійшов як лірик, прозаїк, драматург, філософ, публіцист. Поетична ж спадщина його настільки різноманітна, що її важко охопити стислою характеристикою. Лірика Франка - це вияв громадсько-політичних ідеалів, зброя боротьби проти ворогів трудового народу, своєрідний світ, що відбивав його інтимні переживання, філософські роздуми і думки про долю трудящого люду. Ліричний герой Каменяра - це не тільки він сам, не тільки образ передового громадського діяча, це вся історія українського народу, невід’ємною частиною якого визнавав себе поет і якому віддавав усі свої сили. У 1887 році вийшла збірка «З вершин і низин». Ліричний герой цієї поетичної книжки сповнений віри в справедливість, революційної боротьби і в можливість змінити життя суспільства на краще. Відкриває збірку величальна пісня, яка славить невмирущу силу боротьби за прогрес, щастя, волю. Вічний революціонер - Дух, що тіло реє до бою, Рве за поступ, щастя й волю… Поезія пройнята світлим настроєм віри в перемогу: Не ридать, а добувати Хоч синам, як не собі, Кращу долю в боротьбі. Віршем «Каменярі» автор стверджує програму життя революціонера, який став на шлях перебудови суспільства: всі ми вірили, що своїми рукамиРозіб’ємо скалу, роздробимо граніт…У циклі «Веснянки» Франко, вживаючи прийом паралелізму, показує весняне пробудження природи і готовність суспільства сприйняти новизну життя. Отже, героєм громадянської дірики є носій ідей нового життя, вільного суспільства. По-новому відкривається для нас Франко, коли читаємо сбірку «Зів’яле листя». Перед нами розгортається драма ліричного героя, викликана обставинами громадського та інтимного «життя. «Зів’яле листя» - це художній образ втрачених надій, «розділеного кохання. Чого являєшся мені у сні? Чого звертаєш ти до мене Чудові очі ті ясні, сумні, Немов криниці дно студене? Ліричний герой - людина сильного характеру та ніжної душі. Три недолі стоять на шляху закоханого: «м’яке серце», «хлопський рід», «горда душа». Особисті переживання героя автор підніс на незрівнянну височінь духовної краси. Багато віршів збірки «Зів’яле листя» написано в стилі народної пісні. Прикладом можна назвати вірші «Червона калино, чого в лузі гнешся?», «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», що покладені на музику. Інтимна лірика Франка - це дивосвіт глибокого кохання. Іншими мотивами сповнена збірка «Мій ізмарагд». На Русі здавна «ізмарагдами» називали збірники повчальних статей, у яких викладалася християнська мораль. У Франка - це «повчання » революціонера-демократа. Поет розвінчує псевдопатрі-отів, викриває підлість, лицемірство, продажність. У поезії «Декадент» він засуджує занепадницьку літературу, бо вона спрямована проти народу. Свою ж поезію Франко вважає народною: