Українське альфреско казка

Над шляхом, при долині, біля старого граба, де біла-біла хатка стоїть на самоті, живе там дід та баба, і курочка в них ряба, вона, мабуть, несе їм яєчка золоті. Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини, і вишні чорноокі стоять до холодів. Хитаються патлашки уздовж всії стежини, і стомлений лелека спускається на хлів. Чиєсь дитя приходить, беруть його на руки. А потім довго-довго на призьбі ще сидять. Я знаю, дід та баба - це коли є онуки, а в них сусідські діти шовковицю їдять. Дорога і дорога лежить за гарбузами. І хтось до когось їде тим шляхом золотим. Остання в світі казка сидить під образами. Навшпиньки виглядають жоржини через тин… Средь поля, средь долины, под старой кроной граба, Где беленькая хатка на пустыре живет, Живут там дед и баба, и курочка их Ряба, Она им золотые яички, знать, несет. Там полон двор цветами, там чудо-георгины, И вишни чернооко стоят до холодов. Качаются кудряшки вдоль узеньких тропинок, И аист престарелый садится к ним на кров. Чье-то дитя приходит, берут его на руки. А после долго-долго на лавочке сидят. Я знаю, дед и баба – это когда есть внуки, У них – соседа дети шелковицу едят. Дорога и дорога средь поля с «гарбузами». Кто-то к кому-то едет тем полем золотым. Последняя уж сказка сидит под образами. Привстав, ей георгины кивают через тын.