Вірш г.мороза забута мова матиринська

Материнська моваБурхлива, як життя, ти - рідна мово, Зовеш і мелодійністю чаруєш. Немов метелик, на вогонь лечу я В гарячі і палкі обійми слова. Від тебе вже не можу відірватись,- Сильнішої від тебе не існує… Моє ти серце, кров, яка вирує, Аби клітинку кожну напувати. Без слова неможливе існування. Із перших днів буття явилось слово, А з нього народилась рідна мова, І це не просто засіб спілкування. Вона - душа народу, чиста й мудра, Жива як люди, що її створили, Це пісня мами й перший крик дитини, Історія, традиції, культура. О мово, багатостраждальна мово! Яких лихих годин ти зазнавала: Твоїх співців у тюрмах катували,- Народ, закоханий у рідне слово. Немов весна, щораз встає в обнові Квітує, і не вмре уже ніколи, Не стихне, не зів'яне у покорі Моя кохана материнська мова! Не згасне хай повік вогонь любові, І щастя, й гордості, що є ще люди І той народ, що не посмів забути Красу співучої своєї мови.