Все о жизни жирафа и о африке

Жира́фа або жира́ф ( Giraffa camelopardalis ) — ссавець клади китопарнокопитних (Cetartiodactyla) родини жирафових, єдиний вид у своєму роді. Найвища наземна тварина на планеті. Щоб відрізнити від родича — окапі ( «лісової жирафи»), — жирафу часом називають «степовою жирафою». Характеристика Сафарі парк Самці сягають висоти 5,5 метра , маса — до 900 кг . Самиці, зазвичай, трохи нижчі та легші. Шия у жираф надзвичайно довга, попри те, що вони, як і більшість ссавців , мають лише 7 шийних хребців . Ця обставина збільшує навантаження на систему кровообігу, особливо щодо постачання кров'ю головного мозку . Тому серце жираф особливо сильне . Воно перекачує близько 60 літрів крові щохвилини , має масу 12 кг і створює тиск, утричі вищий, ніж у людини . Але воно не здатне перенести навантаження, пов'язане із різким підійманням чи опусканням голови. Щоб такі рухи не викликали смерть тварини, кров жираф має вдвічі більше кров'яних тілець, ніж у людини, і значно густіша . Також жирафи мають особливі запираючі клапани у великій шийній вені . Ці клапани переривають рух крові таким чином, що залишається тиск у головній артерії , яка постачає мозок. Темний язик жираф дуже довгий , із добре розвиненими м'язами : тварина може його висовувати на 45 сантиметрів і здатна хапати ним гілки дерев . Малюнок на тілі складається з темних плям, розташованих на базовій світлій поверхні. У кожної жирафи такий малюнок індивідуальний, аналогічно до відбитків пальців людини. Нижня частина тіла жираф світліша та без плям. На голові у жираф — як самців так і самиць — є два обтягнуті шерстю ріжки із потовщенням на кінцях. Часом трапляється і дві пари ріжків. На чолі нерідко є своєрідний кістковий наріст, який помилково можна прийняти за ще один (непарний) ріг. Очі чорні; вуха короткі. Жирафи мають досить добрий зір , слух і нюх . Це дозволяє їм завчасно помічати небезпеку. Добре контролювати місцевість допомагає, звичайно ж, і високий зріст. Своїх довгих родичів жирафи здатні помічати на відстані до кілометра. Вважається, що жирафи не мають голосу. Однак насправді вони спілкуються між собою на частотах нижче 20 Герц . Тому людина не чує ці звуки . Жирафи вміють швидко бігати і у разі гострої небезпеки можуть бігти галопом зі швидкістю 55 кілометрів на годину. Тобто, на короткій відстані вони можуть перегнати коня . Зазвичай же жирафи ходять поволі, рухаються одночасно дві праві ноги, потім — обидві ліві. Через велику масу тіла та тонкі ноги жирафи можуть пересуватися лише твердою поверхнею. На болото ці звірі не заходять, а річки часом для них — це нездоланні перешкоди. Цікаво також і те, що ці тварини, малорухливі на перший погляд, можуть досить добре стрибати, долаючи навіть перешкоди до 1,85 м заввишки.