Яка роль половців в історії Русі

Стосунки половців і Русі становлять невід'ємну частину давньоруської історії, в якій половці фігурують як нападники, союзники окремих князів у незліченних усобицях, зяті і дружини руських князів. Крупні вторгнення половців лише з ХІІ ст. почали чергуватися з походами руських князів у Степ, в яких особливого успіху досягли Володимир Мономах та Святослав Всеволодович і Рюрик Ростиславич, а найсумнішої сла-  ви — князь Ігор Святославич Новгород-Сіверський.Перший серйозний напад на Русь половці здійснили у лютому 1061 р. Під проводом хана Сокала вони завдали поразки князю Всеволоду Ярославичу, спустошивши Переяславське князівство. Наступне вторгнення половців хана Шарукана сталося 1068 р. Назустріч їм вийшли об'єднані сили князів Ізяслава, Святослава і Всеволода, однак нічна битва на р. Альта завершилася для них невдало. Князі повтікали до своїх столиць, а половці розбрелися грабувати Переяславське і Київське князівства. Обурені кияни вимагали від князя Ізяслава роздати їм зброю і коней, щоб вчинити опір половцям, однак Ізяслав відмовився, що завершилося повстанням киян і втечею Ізяслава у Польщу. Восени половці дійшли до Чернігівського князівства. Назустріч 12-тисячному війську вийшов Чернігівський князь Святослав з 3-тисячною дружиною. У жовтні 1068 р. сталася битва біля м. Сновська, яка завершилася поразкою половців і взяттям у полон хана Шарукана. В 1071 р. половці, скориставшись з міжусобної боротьби за Київ, ще спустошили околиці міст Ростовця і Неятина у Київському князівстві, однак після цього на деякий час встановився мир.Вдатися до послуг половців у міжусобній боротьбі вирішив уперше князь Олег Святославич, який дістав у "Слові о полку Ігоревім" прізвисько "Гориславич". У 1078 р. Олег привів половців проти чернігівського князя Всеволода, і у серпні у битві на р. Сожиці половці справді перемогли, що дозволило Олегу ненадовго захопити чернігівський стіл. Наступним цей приклад повторив його брат Роман Святославич, який у    1079 р. привів половців до м. Воїнь. Проте, Всеволод Ярославич, який на той час вже став київським князем, вчасно вийшов з військами до Переяслава. Зрозумівши, що їм буде протистояти сам Всеволод, половці вирішили за краще заключити з ним мир і повернутися. Романа ж згодом половці убили самі, очевидно, за чергові спроби підбурити їх проти Русі.У 1092 р. під час значної посухи, коли степи, очевидно, повністю повигорали, половці знову прийшли на Русь, спустошивши частину Переяславського князівства і захопивши міста Пісочен, Переволоку і Прилук. Однак, вже наступного 1093 р. літопис фіксує їх участь як союзників Василька Ростиславича у поході на Польщу. У 1093 р. помер Великий князь Київський Всеволод Ярославич, а його місце посів Святополк Ізяславич. Почувши про це, половці вислали до Києва послів домовлятися про новий мирний договір. Важко сказати, що рухало Святополком, однак, не порадившись з київською старшою дружиною, він ув'язнив послів, чим викликав обурення половців. Останні негайно виступили у похід і обступили Торчеськ. Святополк, схаменувшись, відпустив половецьких послів, однак половці відмовилися заключати мир, розійшовшись грабувати. Святополк дочекався підходу дружин Володимира і Ростислава, після чого, форсувавши Стугну, війська вийшли до Треполя. Тут і сталася битва, що завершилася перемогою половців. Руські князі почали втечу, під час якої у Стугні потонув князь Ростислав. Частина половців продовжувала облогу Торчеська, інші вирушили до Києва. У наступній битві на р. Желянь загинуло ще більше руських воїнів, ніж біля Треполя. Після цього знесилені голодом і спрагою жителі Торчеська здалися половцям і були виведені в полон.