Знайдiть прийменники Ми завжди проїжджаєм це село. Ім'я у нього праслов'янське - Сувид. Тут навіть хмари особливо сунуть - сутемна синь на бронзове чоло. І хоч Стрибог на поїзд пересів, і вже дахи струсились од соломи, - тут, ...

Знайдiть прийменники Ми завжди проїжджаєм це село. Ім'я у нього праслов'янське - Сувид. Тут навіть хмари особливо сунуть - сутемна синь на бронзове чоло. І хоч Стрибог на поїзд пересів, і вже дахи струсились од соломи, - тут, за щитом смарагдових лісів, моїх жар-птиць блакитні космодроми. Я забуваю сумніви і сум. Я воду п'ю у Сувиді з криниці. В країні сосен, сувидських красунь, зі мною грають в піжмурки суниці. Тут Сувид скрізь. Він ходить по росі. Учора він прокинувся сосною. То коней напуває у Десні, а то як грім гуркоче за Десною. І хто він - Сувид? Може, бог лісів, що десь пішов у нетрі й буреломи? Він, може, чує луни голосів і хоче теж вгадати собі, хто ми? Спасибі вам, двори і явори, що ви лице дали його розгледіть - у тиші вод, у борознах кори, у хмарі, що як профіль і як лебідь. Здригнувся лось. Регоче браконьєр. - Який там Сувид? - каже. - Все нормально. Він міф. Він мох. Він сутінь цих озер. Його ніде на світі вже немає. Неправда, є! Бо хто у небесах на дощ поверне місяця рогами? Хто після тебе пройде по лісах, вогонь притопче босими ногами? Не можна бути, щоб його - ніде. Без нього людям суєта і сумно. І я гукаю: - Су-ви-де!.. - ви де? - Ви де?.. Ви де?.. - відгукується Сувид.