Аналіз 147 сонету Шекспіра

Моя любов — гарячка; день при дні Вона лише наснажує хворобу, Розпалює жадання маревні, Бажаючи звести мене до гробу; Лікує розум мій мою любов, Та доктор той вже в мене не буває, Бо тих його суворих настанов Я не хотів триматись, я — в одчаї; Бажання — смерть, але не збутись їй, Бо ліки не дають мені сконати; Шаленець, я зробився сам не свій Од правди, що її не хочу знати; Я вірив: ти і чиста і ясна, Ти ж — наче пекло, наче ніч, страшна. Сонет Шекспіра 147 аналіз Сонет № 147 присвячений опису любовних страждань ліричного героя. За допомогою яскравих метафор (любовь — недуг, разум — врач) автор передає почуття героя, який відчуває любов як хворобу і не може вилікуватися через те, що душа потребує знову і знову «того же яда…, который отравил ее однажды». Лікує героя розум, але серце з ним у розладі, і «бедный лекарь выбился из сил и нас покинул, потеряв терпенье». Захоплений фатальною пристрастю, закоханий, якого полишив розум, ще довго буде вважати «раем ад, а светом — тьму!» Останні слова натякають на те, що кохана ліричного героя має недоліки не лише у зовнішності, але й у своїй душі, що було нетрадиційним для любовного сонета.Джерело: http://dovidka.biz.ua/sonet-shekspira-147-ukrayinskoyu/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua