Прочитайте слова діда Платона:"Душа,хлопче,вона буває всяка.Одна глибока й бистра-як Дніпро,друга -як Десна ось,третя-як калюжка,по кісточки,а часом буває,що й калюжки нема,а так щось мокреньке ,неначе,звиняйте,віл покропив". П...

виключною подією. — Ну, сідайте, повезем. Чого стали? — сказав дід Платон, Він стояв уже біля  човна з веслом. — Повезем уже, а там, що бог дасть. Не вміли шануватися, так уж  повезем, тікайте, чорт вашу душу бери... Куди ти хитаєш? Човна не бачив, воїн! —  загримав дід на когось із нас.  Ми розсілися у човні мовчки, і кожний думав свою невеселу думку. — У тебе готово, Савко? — Можна. — А хмар наперло... Ач, що робиться! Страшний суд, чи що, починається? — Дід  Платон подивився на небо і плюнув у долоню. Потім він узяв весло і сильним рухом  одштовхнувся од берега. Савка з онуком гребонули опачинами. Човен був великий і старий-престарий. Він увесь був просмолений смолою і  покарбований часом. Я сидів у човні близько коло діда Платона. Я дивився на тиху чарівну річку, і на  берег, і на суворого кормчого діда, що піднімався наді мною на фоні урочистого  неба. Мені здалося, що мене перевозять на той світ. Сором, і розпач, і  невимовний жаль, і безліч інших гострих почувань охопили мою душу, і скрутили  її, і пригнули. Прощай, моя рідна, дорога Десно. Мене вивів із думи голос Платона. Він продовжував з Савкою свою розмову,  образливу і гірку для нас. Видно, щось сильно його мучило, щось хотілось йому  додумати до кінця. Він ніби думав уголос: