Прокоментуйте слова Івана Франка про роль поезії в суспільстві побыстрее пожалуйста очень срочно дам 20 баллов

В цьому році зима  Не вдягала білої свити. Часом вже й приміряла,  Та хтось її зразу крав. Пошукала, поплакала...  Що ж робити? — Бідувала в старій Із тодішніх зів'ялих трав. Як коли лютувала, Стелила рядно1 ожеледиць2 Сперечалася з морем,  Несла сум'яття вітрів. Все збиралась на силі,  Та не встигла огледіться,  Як проснулись дерева  І на Одрі3 лід потемнів. Крига буйно ломилась  У відкриті двері протоки.  Лід кришився, б'ючись об каміння берегове... І нарешті по Одрі — темній, широкій — на останній крижині самотня чайка пливе. - Ти куди ж розігналась?  Чи бува не до самого моря? Чайки держаться гурту, А ти відпливеш одна. А крижина тонка. А крижина майже прозора... Ну, а що, як її Підмиє вода весняна? Ну, а що, коли їй та удержать тебе несила?  Затріщить і відломиться...  Піде вода кругами... — Дивна людино!  Я ж маю крила. Нащо крилатим ґрунт під ногами?