Выписать элементы импрессионизма из новеллы "Intermezzo". М. Коцюбинского

I.    Коцюбинський у пошуках стилю. (Письменник подолав складний шлях стильових пошуків, перебуваючи спочатку під впливом етнографічного реалізму І. Нечуя-Левицького, а згодом — психологічного реалізму Панаса Мирного. Проте селянська тематика стала завузькою для творчості письменника, а тому після реалістичних оповідань про сільське життя, у творах «Ціпов'яз», «На віру», «Ялинка» та ін. М. Коцюбинський звертається до європейської літератури.)II.    М. Коцюбинський — імпресіоніст. (Багато хто з дослідників, зокрема академік С. Єфремов, П. Филипович та інші, ще у 20—30-ті роки XX століття відзначали: «...це імпресіоніст, що цікавиться найдужче тими враженнями, які справ ляють... як події внутрішніх переживань, так і контури, краски, мелодії навко лишнього світу». Такої ж думки сьогодні дотримуються не тільки критики І діаспори, а й з України.)III.    Риси імпресіонізму у новелі «Intermezzo». (Імпресіонізму в цілому властивії посилена увага до внутрішнього світу людини, проте реальність відбивається у творах через певні риси.)1.    Художня деталь. (У імпресіоністичних описах М. Коцюбинського зовнішній світ не деталізується, а передається лаконічним (і часто символічним) штрихом. Так у новелі «Intermezzo» зовнішній світ передано зоровими і слуховими образами: Місто-монстр, який «витягує в поле свою залізну руку... і не пускає», а сам ліричний герой ніби заїзд, «де вічно товчуться оті створіння, кричать, метушаться і смітять». А зозуля віщує тишу, як тільки він опиняється десь далеко за містом, за зеленим хаосом дороги.)2.    Відсутність зовнішнього сюжету. (Зовнішнього сюжету, якихось подій, як правило, немає. Немає його і в «Intermezzo». Це тільки черга відчуттів, образів — зорових, слухових, чуттєвих: «Розплющую очі і раптом бачу у вікнах глибоке небо і віти берези. Кує зозуля... і сіє тишу по травах...» і так далі.)3.    Організуючий центр твору. (Організуючим центром імпресіоністичних новел, зокрема й «Intermezzo», є враження від навколишнього світу, що ма теріалізуються у настрої, переживання, відчуття. Це не безсистемний набір фраз про що-небудь, все організує ритм людської думки, перебіг почуттів і станів героя. Причому ліричний герой позбавлений конкретних рис, у тому числі й соціальних. Це вираження внутрішнього «я», саме тому великого значення набувають внутрішні монологи, як, наприклад, у новелі «Intermezzo».)4.    Особливості синтаксису. (Оскільки йдеться не про викладення конкретних подій, а про опис емоційного стану, що змінюється постійно, то й фраза часто уривається на півслові, шматується, містить незакінчені думки, невисловлені почуття. Часто автор вживає три крапки, знак питання, які відіграють тут особливу роль — роль поетичної фігури, покликаної відо бразити складність і неоднозначність почувань ліричного героя — людини витонченої, емоційно багатої.)5.    Культивування естетично довершеного. (Висока духовність ліричного героя, його думок демонструють потяг до краси світу, ідеа'іу. Пошук внутрішньої гармонії — один з найголовніших мотивів «Intermezzo». 1 часто це подається через сприйняття зовнішніх картин: «Так тихо, спокійно в зелених берегах, що хочеться сісти на човен і поплисти. А там ячмінь хилиться і тче... тче з тонких вусів зелений серпанок...» Це один з виявів краси й гармонії.)6.    Особливий пейзаж. (Акварельний, пленерний пейзаж — особливість імпресіонізму, проте у Коцюбинського в новелах він постає ще й ліризова-ним: картина природи — стан душі у цей швидкоплинний момент (особливість імпресіонізму): «Спокійний, самотній, сідав десь на ґанку порожнього дому й дивився, як будувалась ніч. Як вона ставила легкі колони, заплітала сіткою тіней, зсувала й підносила вгору непевні, тремтячі стіни, а коли все це зміцнялось й темніло, склепляла над ними зоряну баню...» І цей пейзаж, і багато інших — персоніфіковані, оживлені людським почуттям і нетривкі, як мить самого почуття, яка швидко минає, змінюється, набираючи нових кольорів, напівтонів і відтінків.)IV.    Імпресіонізм — вияв сили чи вади таланту Коцюбинського. (Саме імпресіоністичні новели піднесли творчість Коцюбинського до рівня європейської культури. Відомий дослідник творчості письменника академік С. Єфремов писав: «Од українського реалізму взяв він твердий певний грунт і прозору ясність думки; од французького натуралізму — твердий погляд на небоязке шукання потрібної йому краси всюди... Але од себе додав своєї власної найкоштовнішої риси: оте глибоке переймання психікою героїв, вигадливість художніх образів, уміння передавати настрої й внутрішні переживання, ...аристократизм духа і невпинне простування до світла, до краси, до ідеалу...».)