Зробіть хто-небуть коломийку на українську літературу 7 клас

Мої коломийки! Емір Рибак. Ці коломийки вас вітають, Настрій, та радість несуть! Гумор, жарти – вони мають, В нас вони не пропадуть! Коломийки, мої коломийки, Від вас добре бажання настане! Заспіваймо їх всі, і гуцули, і бойки, Нехай тоді наша відрада росте! З репом я вже попрощався, Другі – хай його складуть! З ритмом, римою, уладнався, Хай ці строки бадьорість дають! Ой, співали дівчиноньки, Зачаровані чудним лісом, Де літали білі голубоньки, Приручені старим бісом. Люди гроші заробляли – Різали смереки, граби, дуби. Це річкам стало не до вподоби – Людей повінню вони прокляли! І тим хто гроші крав, На дорогах, дамбах, мостах, Без сорому, поправши – страх, То Бог повінь за це послав! Чимало людей буйно поплатились, Не Богу – долару, гривні молились! Гой – я, на високій полонині, Білі вівці – пасуться по плаю! І весілля, як не буде нині, То з дівчатами, я ще погуляю! Ой, сидів орел на косогорі, Мені з милою жарко у полі! Той орел в'є гніздо на горі, Я ж кохаю милу в стодолі! Сонце піднялося високо, На небі хмар не має ніде! Що за чоловіка там видно? То Гнат косити вже йде! Ой і людяний наш Гнат, Покоси ранкові ще не стоять! Випити чарку, на це він мастак, Очі від цього так і блищать! Обіцянки любить роздавати, Що не виштовхнеш із хати! І загадку легше відгадати, Чим із Гнатом справи мати! Скромний Гнат, неначе гість, Хоч тепер і релігійний піст, В комірчині шмат сала їсть, Батько взнає – видере хвіст! І хто взнає цього Гната, Не беріть у друзі цього брата! Дмитро добре носом чує, Що на кухні там шкварчить, Ще здалеку – він почує, І на шкварки – прибіжить! От і сонце сходить, і палить, Гриць – досі горілиць лежить, Галя милому варенички варить, Він за дзиґарем не стежить! Чує чоловік – кукурудза тріщить, Там хтось – смагліє горілиць, І на сонці – кумів зад блистить, Ой, поб'є їх добре – зараз Гриць! От йшов Гриць – з вечорниць, Чує, хтось стогне, щось скрипить! Ці звуки було чути з теплиць, Кум кумі прийшов розсаду полить! Кума – кума так вдома чекала, Все їсти, ще й пити наладнала, І диванчик вчасно розіслала, Що старий проснеться – не знала! Ой, лишенько, що то гуркотить, Разом з відрами униз летить, Хто – то кума з ґанку котить, Той – ногами хутко тупотить! В лісі довго ми гриби збирали, Скрізь – під всякими кущами, І кожний гриб руками брали, Дівчата – не ходіть самі корчами! На весіллі я так танцювала, Що втоми назавше не знала! Із Москви я нині завітала, Мати хоче поміч, я баю – устала! Я до кума нині – не ходила, Най би його трасті взяла! Вареники – милому варила, Бо з кумом гріх би зробила! Коломийки що появились у мене, Співають не тільки у Львові Який будували із нами вірмени, Бо їх співають – на рідній мові!