Курсовая работа: Метафора у поетичному мовленні Ліни Костенко

(„Марнували літечко, марнували”)

Моє нечуване терпіння

і ще ніхто не переміг ...

(„Акварелі дитинства”)

Життя ішло , минуло той перон.

Гукала тиша рупором вокзальним.

(„Очима ти сказав мені...”)

Метафори такого типу формують загально мовні, традиційні поетичні метафори.

Метафоричні словосполучення, компонентами яких виступають дієслова зі значенням „хвилювання або переживання будь-яких почуттів, стану” найчастіше є традиційними поетичними й індивідуально-авторськими метафорами. Психічний стан людини передається метафорами, в яких використовується семантика дієслів мовлення, пов’язаних зі звуковими асоціаціями, напр:

Нічого, каже, і на тому світі

душа козацьким сміхом засміється ,

а вороги хай думають, що грім.

(„Дума про трьох братів неазовських”)

Життя ішло, минуло той перон.

Гукала тиша рупором вокзальним .

(„Очима ти сказав мені...”)

Цікавим є ще один приклад Ліни Костенко:

То він як пригадає тих драгунів,

котрі од нас у розтіч дременули,

та що як скаже! – двиготять кайдани од реготу .

(„Дума про трьох братів неазовських”)

Хоча тут і змальовується фізична дія предмету (об’єкта), але насправді письменниця описала психічний стан полонених, які так сильно сміялися, що навіть „двиготіли кайдани од реготу”. Подібним також є приклад „...Гукала тиша рупором вокзальним”, де описується не фізична дія навколишнього середовища, а стан головного героя, – в його душі „гукала тиша”.

Найбільшу групу індивідуально-авторських метафоричних структур метафоричних структур типу „дієслово + іменник” представляють ті, в яких зображуються явища природи. Це приклади такого типу:

І засміялась провесінь : Пора! –

За Чорним Шляхом, за Великим Лугом.

(„І засміялась провесінь”)

Світали ночі, вечоріли дні.

Не раз хитнула доля терезами .

(„Очима ти сказав мені...”)