Курсовая работа: Метафора у поетичному мовленні Ліни Костенко

Сад шепотів пошерхлими губами .

(„Виходжу в сад...”)

Сьогодні сніг іти вже поривавсь .

Сьогодні осінь похлинулась димом .

(„Хай буде легко дотиком пера”)

Стояла груша, зеленів лісочок.

Стояло небо , дивне і сумне.

(„Стояла груша, зеленів лісочок”)

На конвертики хат

літо клеїть віконця , як марки.

(„На конвертики хат”)

...От ми йдемо. Йдемо удвох із ним.

Шепоче ліс : – Жива із кам’яним!

– Диви, дивá! – дивується трава . –

Він кам’яний, а з ним іде жива

(„Ой ні, ще рано думати про все”)

„Із города Азова не великії тумани вставали ,

Три брати рідненькі із города Азова

із тяжкої неволі утікали.

(„Дума про трьох братів неазовських”)

Процес збагачення й оновлення в поезії лексико-семантичної структури традиційних метафор можна прослідкувати на прикладах словосполучень з наявністю дієслів, що позначають рух – йти, пориватись, проходити, повзти:

Гроза проходила десь поруч .

Було то блискавка, то грім.

(„Гроза проходила десь поруч”)

Сьогодні сніг іти вже поривавсь .

Сьогодні осінь похлинулась димом.

(„Виходжу в сад...”)

Суха, порепана дорога повзе ,

як спраглий крокодил.