Курсовая работа: Метафора у поетичному мовленні Ліни Костенко

(„Хай буде легко. Дотиком пера”)

Чорний колір має певне негативне навантаження, він асоціюється з чимось недобрим, зі смертю:

Виходжу в сад , він чорний і худий,

йому вже ані яблучко не сниться.

(„Виходжу в сад...”)

Аналізуючи семантико-стилістичне навантаження прикметника золотий в поезії Ліни Костенко, потрібно відзначити перевагу не прямих асоціацій з кольором золота, а позначення загального позитивного емоційно-оцінного змісту, порівняймо:

Уже й зникало сонце за горбами –

сад шепотів пошерхлими губами

якісь прощальні золоті слова .

(„Виходжу в сад...”)

... і золотаве звечоріння

в зелених кучерях сосни.

(„Акварелі дитинства”)

Дорога і дорога лежить за гарбузами.

І хтось до когось їде тим шляхом золотим .

(„Українське альфреско”)

Вже листопад підкрався з-за дубів

і гай знімає золоту перуку

(„Біднесенький мій ліс...”)

Ознакою інтенсивних ліричних почуттів в поезії Ліни Костенко відзначений рожевий та синій колір. Вони зберігають свою позитивну значимість, піддаючись одночасно семантичним змінам:

Двори стоять у хуртовині айстр.

Яка рожева й синя хуртовина !

(„Двори стоять у хуртовині айстр”)

Розглянуті способі метафоризації ознак прикметника різноманітні. Однак їх можна звести до двох основних: приписування предметові чи явищу невластивих ознак і віднесення певної якості до сфери іншого виду відчуттів. Останній спосіб характерний в основному для якісних прикметників. Порушення традиційного семантичного зв’язку між прикметником та іменником відбувається найчастіше завдяки відносним прикметникам.

Між цими двома способами метафоризації ознак прикметника немає і не може бути чіткої межі, оскільки ці ознаки часто зближуються. Уживаний в переносному значенні прикметник відривається від традиційного значення предмета і сполучається з іншим, стаючи його ознакою. Відбувається перехід відносних прикметників у якісні. Семантичні процеси в сфері прикметників відображають подальший процес абстрагування ознак, їх активну метафоризацію [17, с.18].

Цікавими також є структурні особливості метафор. Дослідження лексико-семантичної структури метафор передбачає встановлення ядра тих семантичних відношень, що об’єднують метафоризоване й метафоризуюче; аналіз способів розгортання, ускладнення метафоричного образу; встановлення відношень між метафоричним словосполученням і прямою номінацією явищ під час визначення семантичного ядра та у випадку, коли мова йде про різні ступені ускладнення метафоричного образу.

У залежності від того, які семантичні відношення визначаються в метафоричних конструкціях, які компоненти, крім метафоризуючого й метафоризованого, виділяються, можна говорити про різноманітні структурні типи метафор, тобто про прості, ускладені й складні.

До простих метафор відносяться ті, в яких семантичне ядро складається з двох компонентів:

І засміялась провесінь : – Пора! –