Курсовая работа: Особливості перекладу англійського інфінітиву в функції обставини в газетних текстах

1.2 Безособові форми дієслова

Поряд з особовими формами в англійській мові існують безособові форми дієслова: герундій, дієприкметник, інфінітив, які мають ряд особливостей, що потребує обережного до них підходу при перекладі.

Безособові форми дієслова відрізняються від особистих форм перш за все тим, що вони не мають категорії особи, числа і способу. Не висловлюючи особи та числа, герундій, дієприкметник і інфінітив не можуть узгоджуватися з підметом і, отже, самостійно ніколи не виступають у функції простого присудка.

Іншою спільною особливістю безособових форм є те, що категорія часу в них має відносний характер, тобто їх тимчасові відмінності набувають значення лише в зіставленні з часом особистої форми (присудка) даного речення.

Внаслідок особливостей свого виникнення та історичного розвитку безособові форми дієслова близько стикаються з недієслівними категоріями і виявляють тісний зв'язок: герундій і інфінітив - з іменником, а дієприкметник - з прикметником. [1, с. 240]

Безособові форми дієслова мають подвійну структуру, іменну та дієслівну. Всі безособові форми дієслова можуть утворювати предикативні конструкції. В реченні безособові форми дієслова можуть зустрічатися:

1. Окремо (без супроводжуючих слів).

2. У фразах (фрази формують синтаксичні одиниці, що служать однією частиною речення).

3. У предикативних конструкціях. [8, с. 102]

1.3 Граматичні особливості інфінітиву

На думку Г.В. Верби інфінітив – це безособова форма дієслова, яка тільки називає дію і відповідає на запитання що робити?, що зробити?, to write писати, to answer відповідати. [2, с. 341]

Барабаш Т.А. стверджує, що інфінітив - безособова форма дієслова, яка виражає дію без визначення особи, числа і способу, не має звичайних дієслівних часових форм, а лише вказує на час, співвіднесений з моментом дії, вираженої дієсловом в особовій формі. [1, с. 240]

РќР° РґСѓРјРєСѓ Ганича Р”.Р†. та Олійника Р†.РЎ. Інфінітив - початкова форма дієслова, що виражає дію або стан безвідносно до діючої особи, числа, часу і способу [4, с.97-98]

Інфінітив має такі форми:

Indefinite	Continuous	Perfect	Perfect Continuous
Active	to write	to be writing	to have written	to have been writing
Passive	to be written	--	to have been written	--

Тільки Indefinite Infinitive Active є простою формою інфінітива. Інші форми є складними і утворюються за допомогою допоміжних дієслів to be чи to have та дієприкметника.

Continuous Infinitive Active утворюється за допомогою допоміжного дієслова to be та Participle I. Perfect Infinitive Active утворюється за допомогою допоміжного дієслова to have і Participle II. Perfect Continuous Infinitive Active утворюється за допомогою допоміжного дієслова to be у формі Perfect Infinitive (to have been) і Participle I. Indefinite Infinitive Passive утворюється за допомогою допоміжного дієслова to be та Participle II. Perfect Infinitive Passive утворюється за допомогою допоміжного дієслова to be у формі Perfect Indefinite (to have been) і Participle II.

Негативна форма інфінітива утворюється за допомогою негативної частки not, яка ставиться перед інфінітивом.

e.g. It was difficult not to speak. - Було тяжко не говорити.

Вживання інфінітива з часткою to

Інфінітив зазвичай вживається з часткою to : to write, to work, to do.

Якщо в реченні вживаються два інфінітива, з'єднані союзом and чи оr, частка to перед другим інфінітивом звичайно опускається.

Іноді, щоб не повторювати одне і теж дієслово, замість повної форми інфінітива цього дієслова вживається тільки частка to:

e.g. I seem to have hurt her though I never meant to (hurt her) - Я, здається, образив її, хоча я зовсім не хотів цього (її образити).

Інфінітив з часткою to вживається після дієслів to be і to have, що використовуються як модальні дієслова.

Вживання інфінітива без частки to

Інфінітив без частки to вживається:

1. У поєднанні з допоміжними і модальними дієсловами.

e.g. He should have stayed at home. – Йому слід було залишитися вдома.

Після модального дієслова ought завжди вживається інфінітив з часткою to.

e.g. I ought to have left here at half past three. – Мені треба було піти звідси о пів на четверту