Реферат: Практичне використання законів розподілу розмірів для аналізу точності обробки

3. Середнє квадратичне відхилення функції a(t) за формулою:

мм.

4. Поле розсіювання для a(t) при λa= 3:

Δp = 4,74σa = 4,74 ∙ 0,054 = 0,256 мм

значно перевищує поле допуску Т = 0,1 мм, тому при обробці всієї партії заготовок без підналагодження верстата брак є технічно неминучим (рис. 4, а).

5. Для визначення кількості ймовірного браку обчислюється значення ta за формулою (18):

.

Кількість придатних деталей при λa = 3,0 і ta = 0,926 (див. додаток 4):

Q = 2Ф(ta, λa) = 2 ∙ 0,2969 = 0,5938,

тобто 59,38 % від всієї партії, або 178 шт. Брак заготовок – 40,62 % або 122 шт.

Як бачимо, брак великий (40,62 %).

Для зменшення браку доцільно замінити різець з твердого сплаву Т30К4 більш стійким різцем з ельбору, який має відносне зношування io = 3,0 мкм при V= 550 м/хв і S = 0,06 мм/об (див.[3, табл. 2.1]).

В цьому випадку шлях різання при обробці однієї заготовки зростає:

м,

проте зношування різця при обробці партії знижується до

мм

і l= 0,0501 мм.

Відповідно зменшується:

мм

і поле розсіювання

Δp = 4,74σa = 4,74 ∙ 0,038 = 0,181 мм.

При цьому збільшуються

;

Q = 2Ф(ta, λa) = 2 ∙ 0,3984,

тобто 79,7 % партії заготовок чи 239 шт. є придатними. Брак у цьому випадку складає 20,3 %, чи 61 шт., тобто стає у два рази меншим, ніж при обробці різцем з твердого сплаву.

Великі переваги застосування ельбору у порівнянні з твердим сплавом пов’язані не тільки зі значним підвищенням точності обробки, але й з одночасним зростанням її продуктивності за рахунок збільшення швидкості різання із 150 до 550 м/хв.

Досить часто при обробці заготовок в умовах одночасної дії випадкових і змінних систематичних похибок настроювання верстата проводять за першими пробними заготовками без врахування наступного зношування різця та зміщення центра групування. При цьому крива розподілу розмірів оброблених заготовок розташовується так, що її початок збігається з однією з границь поля допуску (рис. 4, б). В цьому випадку кількість бракованих заготовок у відсотках визначається площею заштрихованої ділянки, розташованої з одного боку за межами поля допуску, тобто:

Qбр = [0,5 – 2Ф(ta, λa)] ∙ 100 %,(21)