Лист для подруги(сторінка) даю 20 баллов

Ми бачимося майже через день. А коли стрілки твого і мого вільного часу не збігаються в одному годиннику, обов’язково с півгодини розмовляємо по телефону. Це досить таки насичене спілкування. Але…  Я сумую за тобою…За тобою колишньою, за тією подругою, яку знаю майже з дитинства. За тією, яка була раніше і…почала зникати два роки тому і тепер, здається, від неї залишилось лише ім’я та тінь тієї доброї, співчутливої, порядної, сповненої іскрою життя дівчинки.  Знаєш, я сумую за тобою…Сумую за твоїм життєрадісним сміхом, за твоїми глибокими думками, за твоїм приємно-лагідним поглядом.  Ти знищила все це своїми ж руками. Запитувати «навіщо?» - не буду. Знаю! Хочу запитати лише: чи ти сама пам’ятаєш ті теплі дні, той такий солодкий для душі час? Чи ти сумуєш за тією дитячою безпечністю життя? Чи болить твоє серце, коли ти оглядаєшся на себе, згадуючи, якою була раніше? Знаєш, я сумую за тобою…Тому вибач мені за цей лист, за мою відвертість, за мою надію на твоє повернення…ВИБАЧ! Намагаюся тебе розуміти. Відчувати твій настрій. Хвилююсь, коли твій мобільний «не може прийняти мій дзвінок». Часто я не знаю де ти, з ким цього разу, в яку халепу тебе може занести, в яку брудну калюжу ти ще здатна стрибнути обома ногами, плентаючи алкогольними і наркотичними стежками свого вкрай безладного інтимного життя… Люба Моя Подруго, прийнято вважати, що поведінка – це дзеркало, в якому людина показує своє Я, Свій Всесвіт. Знай, я не вірю, що Твій Світ саме такий…такий, який шокує моральність, інколи викликаючи навіть відразу. Знай! – Я ЗНАЮ ТЕБЕ КРАЩУ, Я ЗНАЮ ТЕБЕ СПРАВЖНЮ! Ти не повинна все своє життя будувати за сценарієм якогось стереотипного, вирваного в гніві і ненависті, вислову в твою адресу. Ти була ображена ним, він був ображений тобою… І невже його пророкування, невже те, що він тебе прокляв на таке життя настільки оволоділо тобою, що ти не маєш змоги з цим боротися…? Спочатку ти хотіла йому щось довести…Довести правдивість його слів? – здається ти обрала не той спосіб. Ти хотіла зробити йому боляче своїм болем. Ти хотіла його страждань…А БОЛІЛО ЛИШЕ ТОБІ…лише твої сльози омивали простирадла, лише твоя душа різала собі криваві рани… Тепер…Тепер ти розумієш безглуздість тих дій, надій, сподівань…Тепер, повір, є сенс і змога виправити помилки. Ми всі помиляємося, всі падаємо, підіймаємося і … зі сльозами і душами-мерцями….але йдемо далі, йдемо і…намагаємося бути кращими, дарувати тепло близьким нам людям, піклуватися про них, співчувати і …просто бути щасливими від того, що ВОНИ Є! Межа: між тією, якою ти хотіла бути і…якою була, межа: між тією, якою стала і…якою (вірю в тебе) можеш… - ПОВЕРНУТИСЯ! Знаєш, я сумую за тобою…Знаєш, я чекаю тебе! Повертайся будь лазка. Подай мені свою руку, зроби лише крок. І ти отримаєш не фальшиву, не наркотичну мрійливість і легкість, а справжню радість тверезих почуттів і реально закоханого в тебе життя!