Реферат: Хлібозаготівельні кризи 19271929 рр

“хлібозаготівельні завдання надмірні, а п’ятирічку треба розтягнути на 15 років” [7,

арк.154 ]. Член бюро Привільнянського партосередку П.Бутенко відмовився виступати у

суді як громадський обвинувач у справі “нездатчика” хлібних лишків, за що організації

у повному складі була оголошена догана [7, арк.154 ].

Масовими були випадки відмови одноосібників від прийняття додаткових

хлібозаготівельних завдань. Наприклад, у Юр’ївському районі Дніпропетровського

округу приговорна кампанія була закінчена до середини травня 1929 р., причому

головний тягар хлібоздачі (75%) був перекладений на плечі 15% господарств – на

заможну частину села. Незважаючи на те, що керівництво району до кожного села

надіслало міліціонерів для нагляду та своєчасного розслідування фактів невиконання

постанов загальних зборів і прийнятих зобов’язань щодо здачі лишків хліба, мешканці с.

Кочережок відмовилися брати участь у цій акції [19, арк.121 ]. Заможний селянин

М.Кітелий, який мав корову, двоє коней, реманент і сплачував 106 крб. податку, очолив

групу, що організовано відмовилася приймати повідомлення u1087 про здачу лишків хліба.

Незабаром до них приєдналася решта господарств села. Великими зусиллями влада

спромоглася локалізувати конфлікт і перешкодила розростанню опору хлібозаготівлям у

цьому регіоні [19, арк.122 ].

До арсеналу засобів боротьби деяких представників місцевого апарату із

свавіллям центральної влади відносилися порушення у сфері звітності. Аби уникнути

“шаленого тиску” згори, такі працівники подавали до вищих інстанцій “справну цифру”.

Зокрема, секретар Верхньодніпровського РПК М.Буров 29 жовтня 1929 р. доповідав до

окрпарткому про виявлення “липових звітів” у Верховцевському

сільськогосподарському кредитному товаристві на 18 тис. пуд. збіжжя, у

Верхньохутірському – на 12 тис. пуд., Бородаївському споживчому товаристві – на 8

тис. пуд. “Подвійна бухгалтерія” велася і у Васильківському районі, але з іншою метою.

Щоб примусити селян здавати хліб, місцеві можновладці нав’язували облігації

державної позики, свідомо збільшуючи завдання по її реалізації з 125 тис. до 130 тис.

крб.

Таким чином, реакція селянства на “воєнно-комуністичний” характер