Реферат: Хлібозаготівельні кризи 19271929 рр

арк.86 ]. Спецзведення ДПУ щодо недоліків хлібозаготівель від 27 січня 1928 р. також

свідчать про розростання негативного суперництва між заготівельними органами. Так, у

Херсонському окрузі голова Качкарівської сільради заборонив селянам здавати хліб на

елеватор “Хлібопродукту”, а правління Новопавлівського сільгосптовариства

влаштовувало засідки на шляхах і перешкоджало вивозити зерно до іншої місцевості

[20, арк.4 ]. Щось подібне до цього використовувалося і в Маріупольському окрузі. В с.

Малий Янісоль за ініціативи секретаря партосередку на шляхах виставлялися таємні

варти, які затримували селян з хлібом, а голова Володарської сільради відкрив

стрілянину, коли затримані намагалися втекти [10, арк.16 ].

Народ, відчувши на собі застосування адміністративних методів, котрі порушили

традиційні звички і обмежили його економічні інтереси, жив передчуттям лиха без надії

подолати його. Вже восени 1928 р. в Україні почалося скорочення внутрішнього

споживання хліба. У вересні для покриття республіканських потреб було витрачено

3805 тис. пуд. зерна, в жовтні – 3760 тис. пуд. і в грудні – 2667 тис. Назріло питання

застосування обмежених норм реалізації хліба.

У зв’язку з цим наприкінці лютого 1929 р. НКВТ УСРР виніс на засідання

політбюро ЦК КП(б)У пропозицію про введення з 15 березня нормованого розподілу

хліба. Вже 23 лютого економнарада України надіслала всім окрвиконкомам директиву,

яка вимагала не пізніше 1 березня здійснити в містах перехід на розподіл хліба в системі

робітничих кооперативних споживчих товариств і при нормуванні відпуску печеного

хліба керуватися такими максимальними нормами: а) для робітників і службовців, що

працюють безпосередньо на виробництві, – 600 г. в день на душу; б) для працюючих у

Донбасі та Криворіжжі на підземних роботах – 800 г.; в) для комскладу Червоної армії –

600 г.; г) для студентів вузів, технікумів – 400 г.; д) для утриманців, пенсіонерів,

інвалідів – 300 г. [13, арк.45 ]. Зокрема, у Дніпропетровському окрузі постачання

“місцевої людності печеним хлібом по забірних книжках було запроваджено з 1 січня

1929 р.,” – доповідав секретар ОПК Г.Колос голові РНК УСРР В.Чубарю [13, арк.46 ].

Виконання цієї директиви йшло з дуже великим напруженням. До 1 квітня 1929 р.

для забезпечення хлібом населення було використано 27 млн пуд. зерна, тоді як в