Реферат: Хлібозаготівельні кризи 19271929 рр

викликала хвилю репресивних заходів з боку влади щодо штучно виділених “ворожних

елементів”.

Важливим напрямком боротьби держави за якомога більше вилучення селянських

коштів був наступ на селянський ринок – адже відсутність альтернативних форм збуту

змушувала хліборобів здавати власну продукцію за низькими державними цінами до

кооперації, тобто сплачувати ще один прихований податок. До того ж, у залежності від

напруження хлібозаготівель, влада то повністю забороняла ринкову торгівлю і

спільними зусиллями міліції, ДПУ, фінорганів придушувала приватників, то на

короткий термін дозволяла вільний обіг товарів.

Так сталося на початку 1928 р. в умовах, коли планові розкладки хлібозаготівель

на місцях приймалися беззастережно. За даними 25 окрпарткомів, на село виїхало 1292

відповідальні працівники, але завдання виконувалися дуже кепсько. За перші дві

п’ятиденки січня план виконали тільки 2 округи (Полтавський і Уманський), решта

спромоглися тільки на 50% [14, арк.176 ]. Значне “відставання” спостерігалося у

Миколаївському окрузі (30% плану), Одеському (42%), Зінов’ївському (29,8%),

Вінницькому (22,1%). Причини повільної хлібоздачі лежали на поверхні – дефіцит

промислових товарів та сільгоспмашин у продажу, зміщення кон’юнктури ринку в бік

технічних культур, чутки про війну та голод у Москві і Ленінграді, побоювання селян

степової зони за майбутній врожай (на полях Херсонського та Миколаївського округів

лежала щільна льодова скорина, а в інших південних округах не було снігу), збіг з

релігійними святами тощо. Та влада почала панікувати. Секретар Запорізького

окружного партійного комітету доповідав у центр, що “на зборах селян з питань

хлібозаготівель майже не чути партійців, голови сільрад і ті мовчать”. З Одеського

округу повідомляли: “Наші кооперативні органи без бою здали позиції на хлібному

ринку. Райспоживспілки вимагають повернути їм зернові аванси, а більшість

сільгосптовариств звільнило своїх заготовачів”. Уповноважені Мелітопольського

окрпарткому надсилали з місць звістки про пасивність та бездіяльність місцевого

апарату у питаннях хлібозаготівель [14, арк.186 ].

Головним винуватцем зриву планових завдань хлібоздачі державні органи