Реферат: Хлібозаготівельні кризи 19271929 рр

Відносний спокій у взаєминах селянства і влади, властивий періоду розквіту непу,

змінився ескалацією напруженості, каталізаторами якої стали активні форми протидії

найміцніших прошарків села “надзвичайним заходам”. Хвиля “баб’ячих бунтів” у

Херсонському, Запорізькому, Маріупольському і Миколаївському округах, стійка

тенденція до зростання кількості терористичних актів проти представників радянської

влади на місцях, групові відмови не тільки від виконання, а й навіть від вручення

повідомлень про обсяги хлібозаготівельного завдання, волинки і демонстрації, листівки,

прокламації, народні пісні та приказки, що закликали до збройної боротьби, чітко

обреслювали фронт протистояння.

Ці аспекти хлібозаготівельної політики вже знайшли певне відображення у

попередніх публікаціях автора [3, с.62-67 ]. Сьогодні спробуємо зосередити увагу на

маловивчених, специфічних, суб’єктивних аспектах означеної проблеми: негативному

впливі хибного керівництва на різних щаблях влади.

Перекручення, злочини та зловживання місцевої влади опосередковано

провокувалися вказівками з центру, бо працівники низової ланки на довгий час

залучалися до хлібозаготівельної кампанії, опинившись на становищі заручників запеклої боротьби держави з селянами. Так, РНК УСРР 27 серпня 1929 р. провів чергове

засідання, де обговорювалися заходи хлібозаготівельної кампанії на поточний рік. З

цього часу питання продрозкладки у селах розв’язували члени комісій сприяння

хлібозаготівлям, які мали існувати протягом всього періоду до повного виконання

плану і включали по одному представнику сільради та КНС, 2–3 члени обиралися

загальними зборами. Збори повинні були також визначити терміни остаточного та

проміжного виконання плану, але Раднарком “орієнтував” їх на виконання не менше

85% завдання до кінця року. Головне полягало у тому, що, згідно з рішенням уряду, 35-

40% планового завдання покладалося на заможні – “вершкові кола села”, які складали,

на погляд урядовців, 7-8%, а в деяких районах 10% господарств [17, арк.277 ]. Таким

чином, на відміну від реальної, кількість міцних, дрібнокапіталістичних, куркульських

господарств директивно збільшувалася у 5-8 разів, адже під час оподаткування в

індивідуальному, експертному порядку було з’ясовано, що таких в Україні не більше

1,22%. Тобто центром заздалегідь планувалося напруження психологічної атмосфери в