Реферат: Хлібозаготівельні кризи 19271929 рр

додавалось ячмінне (15%) і кукудзяне, що значною мірою погіршувало якість хліба.

Вийти з цієї складної ситуації можна було тільки шляхом збільшення завозу хліба

мінімум на 3 млн пуд., з яких 10-11 млн пуд. повинно було складати продовольче зерно

(НКВТ СРСР на 1929 р. планував завезти 11-12 млн пуд. зерна, з якого 7–8 млн пуд.

продовольчого). До 1 квітня 1929 р. в республіку прибуло всього 9,5 млн пуд. Отже,

влада прийняла остаточне рішення стати на ризикований шлях можливого конфлікту з

селянством, покладаючи всі надії на потужний апарат ДПУ, міцні лави партійних

організацій та радянських установ. Сталін наголосив на переході до політики ліквідації

куркульства як класу, “подальшому загостренні класової боротьби в країні в міру

просування її по шляху до соціалізму” й обґрунтував необхідність “належної відсічі

антирадянським силам” [4, с.167 ].

У загальному плані сталінського наступу проти селянства хліборобам України

відводилося особливе місце. Розроблені в центральних московських установах і спущені

в Україну плани хлібозаготівлі, по суті, були планами руйнування економічних і

життєвих підвалин українського села. Тому ці плани наштовхнулися на саботаж і

рішучу боротьбу з боку селянства. З партійних лідерів один лише М.Бухарін насмілився

відкрито протестувати проти політики “воєнно-феодальної експлуатації” селянства,

теоретичних новацій та практичних кроків влади, спрямованих на навмисне

розпалювання міжусобної ворожнечі в суспільстві. На об’єднаному пленумі ЦК і ЦКК

ВКП(б) 18 квітня 1929 р. він підбив сумні підсумки антинародної, антиселянської

політики: “І біля самих воріт соціалізму ми, очевидно, повинні або розпочати

громадянську війну, або сконати з голоду і лягти кістьми” [1, с.263-264 ].

Активний опір “воєнно-комуністичним” методам хлібозаготівель відчувся навіть з

боку колективних господарств, сільських активістів та деяких представників місцевої

влади. Так, у складі бюро Дніпропетровського окрпарткому виникла група, що

засуджувала силові методи вилучення збіжжя і пропонувала більш помірковану,

економічно обґрунтовану систему хлібозаготівель. До групи входили П.Рубінов,

О.Єрьоменко, М.Ленау, І.Рязанов та Ф.Кудлявцев. На об’єднаному пленумі

Дніпропетровського ОПК та контрольної комісії 30 жовтня 1928 р. їх дії були засуджені,